«Русскій мір» в Україні: справжня боротьба чи містифікаційний наступ?
Вихлюпнуті в ютуб презентаційні ролики телеканала Інтер з кадрами концерту до «Дня Победы» викликали шалений резонанс у суспільстві
Фактично, відбувся ментально-історичний розкол на рівні глядацької аудиторії. Заяви ведучих про перейменування вулиць в Україні «іменами фашистських злочинців» необхідно розглядати як свідому акцію телеканалу, направлену проти української державності.
І, звісно, це не якась випадковість, а реальна комунікаційно-контентна агресія кремлівських сателітів , що до цих пір вільно себе почувають в Україні. А в царині медіа вони ритуально виконують ще й місію захисників, застосовуючи витончений інструментарій глобального агресора. Спеціалісти російських спецслужб, які, як я думаю, до цих пір сидять в різних кабінетах на телеканалі, проводили таким чином вимірюваня градусу сприйняття сталінсько-путінської ідеології в Україні. Відповідно, після цих технологічних експериментів та маркетингових розвідок відбуватиметься кореляція і наповнення програми самого каналу, і уточнення публічно-пропагандистських заходів на території нашої держави путінськими технологами активних дій — від обстрілів гарматами і мінометами до «коврових бомбардувань» українофобськими змістами та сенсами.
Посиленням негативних наслідків цієї акції у публічному просторі , яке однозначно матиме міжнародно-геополітичний негативний резонанс для України, є пікетування радикально налаштованими рухами самого телеканалу і його власників. Очевидно, що такий розвиток подій передбачали ті, хто готував цю акцію. Бо на міжнародному рівні мова йтиме не про різне розуміння і різні способи святкування Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні чи відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У світі це буде подано як наступ на головні інститути демократії — незалежні ЗМІ та зростання радикалізму і націоналізму в українському суспільстві, звідки недалеко і до ксенофобії. Ось що насправді стоїть за кількахвилинними промороликами Інтера напередодні 9 травня.
Не є сумнівом, що Інтер виступає у ролі креативно-медійного плацдарму-філії кремлівського каналу Russia Today. Не за документами, звісно, а за духом і змістом. І це створює достатньо проблем, зокрема і міжнародних, для українського суспільства і української держави. І якщо суспільство люто опирається цьому «рускому міру» всіма доступними і законними засобами, то що ж робить держава ? На жаль, не так вже й багато. Бо окрім заяви окремих членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення про реагування на висловлювання ведучих телеканалу, якщо ці репліки пройдуть в ефірі, ми більше нічого не почули. Тим часом резонансний уривок цинічного українофобства таки прозвучав в ефірі.
Насправді, ця проблема з Інтером (і деякими іншими ЗМІ) не нова. Вона виникає щороку і з різних приводів. То ж цілком було б логічним, щоб вища влада, зрештою, звернула на це увагу. Найперше, маю на увазі законодавчу гілку влади. Бо ж у компетенції народних депутатів сформувати таку правову базу, яка б унеможливила будь-які прояви комунікаційно-контентних агресій з боку Кремля чи його посіпак. І тоді, скажімо, та ж Нацрада просто наступного дня відповідно до законодавства призупинила ліцензію телеканалу на визначений термін. Наразі ці проблеми народних обранців не хвилюють. Мабуть тому, що у залі ВР спокійно засідають ті, хто активно сприяє просуванню «руского міра» в серця і уми українців. Тут недоречно (і не варто) говорити про політичні вектори боротьби між владою і опозицією, бо перед нами антицивілізаційний наступ глобального агресора з метою знищення мирної України. І це, як на мене, найбільша проблема сучасного українського суспільства та державництва.