«Синій кит», який приплив до нас з Росії

Проблема самогубства не є новою у світі. Але, очевидно, що на кожному зломі історії вона набуває інших рис. Це заставляє науковців, медиків, громадських діячів черговий раз бити на сполох, щоб привернути увагу суспільства до цієї ситуації.

Українська громадськість останнім часом була шокована звістками про дитяче самогубство, викликане інспірованими через соціальні мережі технологічними ігровими форматами з невиними назвами на кшталт «Синій кит», «Тихий будинок», «Рожева фея». Наразі прийшли вони до нас із Росії. Випадковим, виходячи із стану взаємовідносин між нашими країнами останніх років, це назвати важко.

Визначальним фактором в даному випадку є дійсно високий рівень дитячого самогубства в Росії. Пояснюється загалом це різними чинниками, як і в будь-якій іншій країні. Але ще декілька років тому тодішній головний державний санітарий лікар РФ Г Онищенко заявляв, що щороку в країні реєструються більше тисячі «тематичних» сайтів, на яких дітей та підлітків спонукають до суїциду. Відомо, що суїцидальна поведінка відноситься до так званого біопсихосоціального явища. Воно обумовлене низкою факторів, що впливають на характеристики якості життя та соціального функціонування. Реалії Росії такі, що протягом останніх кількох десятиліть, незважаючи на заявлену тенденцію до зменшення, вона все ще знаходиться в переліку світових лідерів за кількістю самогубств серед населення. Ця тенденція не оминула і дітей. Як свідчать експерти, минулого року в РФ у віковій категорії від 11 до 17 років кількість спроб суїциду зросла на 13 відсотків.

Варто підкреслити, що в дитячому віці надзвичайно велику роль відіграє намагання бути таким як всі, копіювати лідерів, зачудовуватися модними течіями тощо. Наслідувальну поведінку, як свідчать спеціалісти, зумовлює підвищена сугестивність, характерна для юні (ефект мімікрійності). Цим, власне і користуються особи, які мають на меті створення атмосфери повального нав’язування суїцидальної поведінки, де в один клубок пов’язуються переживання, думки, наміри, висловлювання, дії. І якщо для інволюційного, тобто передстаречого і старечого віку, проблема суїциду пов’язується із згасанням життєвої функції, втратою фізичних і моральних сил, то молодість губить своє життя зовсім з іншої мотивації, зокрема під впливом зовнішніх факторів. Ці фактори добре знають спеціалісти. Тому не випадково, як свідчать співробітники правоохоронних органів, цими групами в соціальних мережах керують психологи, тобто спеціалісти нейролінгвістичного програмування.

Однак проблема зайнятості молодіжного середовища (особливо 15-16 річного) набагато ширша, ніж вбачається через призму таких ігор як «Синій кит». Це проблема заповнення вікового вакууму, в який попадають підлітки. І це проблема глобального масштабу. Бо коли батьки зайняті на роботі і їм недостає часу для дітей, до до них приходить віртуальна «мама» - психолог-технолог, який витончено забирає душу, а нерідко і життя дитини. І тоді «синій кит» виносить підлітка на дах будинку, щоб той стрибнув звідти вниз, заставляє включити вночі газові конфорки, кинути домівку і добиратися через кордони в ІДІЛ для, передусім, ефектної самореалізації в гібридних (терористичних) форматах. За екпертними даними, сьогодні в рядах терористів ІДІЛ від п’яти до семи тисяч росіян, переважно молодіжного віку.

Україна за останні 5-6 років «перенесла» п’ять хвиль активізації в соціальних мережах груп на кшталт «Синього кита». Наразі нашому суспільству вдається витримати такий напад та дати йому відсіч. Але спеціалістам — психологам, медикам, правоохоронцям — та громадським активістам, батькам не варто чекати чергового сплеску «синіх китів». Незважаючи на те, що останнім часом психотип українських дітей під впливом зростання ролі, значимості, активізації громадянського суспільства став суттєво відрізнятися від їхніх російських ровесників, необхідно виробляти політику та механізми протидії технологіям доведення дітей та підлітків до самогубства.

Підтримую ідею заборони російських соціальних мереж в Україні, тим паче, що всі вони — і це очевидно - контролюються спецслужбами Кремля. Але проста заборона не дасть ефекту, не зніме проблему. Бо назавтра на місці закритих одних соцмереж з’являться інші. То ж доцільним було б створення власних мереж, які б змогли привабити різні вікові категорії та заповнити вакуум змістовним і цікавим контентом, публічною увагою до позитивного успіху, креативними можливостями самореалізації в соціумі тощо. Наразі намагання вітчизнянних ентузіастів започаткувати власні проекти потерпіли фіаско. Вбачається необхідність державної та міжнародно-партнерської підтримки стартапів, що стосуються соціальних мереж. Оголошення конкурсу з перспективою отримати фінансування на реалізацію проекту могло б викликати ініціативну хвилю нових ідей.

Насправді соціальні мережі — це не забавки дорослих та дітей. В умовах комунікаційно-контентних агресій проти України з боку путінського режиму — це питання національної безпеки. Бо для української державності має принципове значення те, куди пливе федеральний путінський «синій кит» - спеціалізоване доведення дітей до самогубства є навмисним знищенням перспектив мирного майбутнього.