Як американські нафтові гіганти заробляють на ударах України по Росії

Ганебні фото з Білого дому, де українські представники стоять впереміжку з представниками агресора, причому в субординованому вигляді, вкотре породжують питання про провальність української дипломатії на американському треку.

Неважливо, чи мається на увазі лінія першої леді, чи з шулерами-«миротворцями» – трампівських зятя Кушнера і гольф-партнера Віткоффа. Але мова буде не про них і не про дипломатію в рафінованому вигляді.

Номер другий в ієрархії американських нафтових majors компанія «Шеврон» випустила звіт за 3-й квартал поточного року. Скоригований квартальний прибуток компанії – $10,4 млрд. Це дещо менше ніж $11,2 млрд за цей же квартал у 2022 році, коли Росія агресією проти України розкрутила маховик нафтових цін, але значно вище ніж за 3-й квартал 2021-го року – $6,2 млрд, коли не було повномасштабного російського вторгнення в Україну та війни в Перській затоці.

Головний актив Chevron – це родовище «Тенгіз» в Казахстані і спільний видобувний проєкт «ТенгізШеврОйл», який вже понад три десятиліття генерує гарні доходи як для американських компаній, передусім, Chevron та ExxonMobil, так і для Казахстану у вигляді відрахувань до бюджету, економіка якого слабо розвивається в постназарбаєвський період.

Тепер згадаймо хто є головними скаржниками на Україну – Chevron, чий очільник скаржився Білому дому на українські удари по нафтотранспортній інфраструктурі КТК, та Казахстан, який закликав Європу та США захистити нафтовий маршрут казахстанської сировини. Так ось, усі ці скарги та звинувачення України є політтехнологією, а економічні реалії є іншими.

Токаєвську сатрапію Кремля трохи винесу за дужки, бо реальна позиція Астани – це улещувати обох – і Вашингтон, і Москву. Тому тут усе зрозуміло. А ось на «Шевроні» варто зупинитись детальніше, особливо, в контексті «грому і блискавок» з Вашингтону, включаючи, самого головного «громовержця» Трампа за українські удари по російських НПЗ.

Дуже цікавий аналіз роботи Chevron за 3-й квартал п.р. зробив аналітичний підрозділ казахстанської інвестиційної компанії «Teniz Capital Investment Banking». В аналізі підкреслюється, що «головна різниця між цим кварталом і попередніми полягає в тому, що нафтопереробка майже дорівнює видобутку. Сегмент переробки приніс $4,9 млрд, сегмент видобутку – $5,7 млрд. Рік тому це співвідношення становило $1,1 млрд проти $3,3 млрд». Тобто, віддача від корпоративної нафтопереробки «Chevron» зросла майже в 4,5 раза!!!

Чому б це? «Teniz Capital» вказує на висловлювання віцепрезидента «Chevron» Марка Нельсона: «…близько 10% світових потужностей зараз не працюють, експорт нафтопродуктів із зони конфлікту зменшився, а маржа нафтопереробки підтримується на високому рівні».

Обережне формулювання «експорт нафтопродуктів із зони конфлікту зменшився» слід розуміти, як зменшення обсягів з Перської затоки, так і з Росії, де уряд обмежив експорт автобензинів, дизельного та реактивного палива. Це стало наслідком роботи Сил оборони України по урізанню доходів агресора через нищення НПЗ.

Якраз, починаючи з середини минулого року, СОУ методично, з наростаючою інтенсивністю і масованістю, завдали ударів по нафтопереробній інфраструктурі ворога. Росія, яка була №2 після США по експорту нафтопродуктів, поступово скорочувала постачання на глобальний ринок. Хто заповнив ринкову нішу у такій ситуації?

Правильно – передусім, американські компанії, і Шеврон не остання з них. Марк Нельсон відвертий: «У такій ситуації переможцем стає той, чиї нафтопереробні заводи працюють безперебійно. Американські нафтопереробні заводи Chevron переробляли рекордні 1,09 млн барелів на добу з завантаженням 98% – це майже межа для нафтопереробки».

Таким чином, Києву потрібно мати справу з Шевроном, бо практично є обопільний інтерес. Цілі і мотиви у нас, і в Шеврона різні, але це той випадок коли обом на користь, кожному по-своєму. Звісно, не слід очікувати активності від «Шеврону» на українському треку – експорт продукції ТШО здійснюється через Росію нафтопроводом КТК «Тенгіз – Новоросійськ», тому вони дуже обережні. Так само обережний «Шеврон» з Білим домом, оскільки доводиться вирішувати низку питань по Венесуелі.

Схожа картина по росту прибутковості і в іншої американської компанії – номера першого ExxonMobil. Вона має 25% в проєкті ТШО. Беручи до уваги більший ніж в Шеврону розмір компанії, її прибуток в нафтопереробному секторі зріс трикратно за 3-й квартал 2026-го, порівняно з аналогічним періодом 2025-го – з $3,10 млрд до $9,19 млрд.

Тепер трохи про Токаєвську сатрапію Кремля. Аналітики «Teniz Capital» вказують, що «за 3-й квартал є три новини по TШO, і всі вони хороші». По-перше, проєкт розширення «Тенгізу», який реалізовувався понад десять років і коштував акціонерам майже $50 млрд, окупається у найслушніший час – нафта коштує близько $100 за барель. По-друге, потужність «Тенгіза» стала ще більшою – зараз трохи більше 1 мільйона барелів нафти на добу. По-третє, гроші пішли партнерам.

Для «КазМунайГазу» та бюджету Казахстану логіка однакова – етап інвестицій завершено, етап дивідендів розпочався. Таким чином, казахи, насправді, не постраждали. А якщо б менше оглядались на Москву, то могли би модернізувати існуючі НПЗ і збудувати сучасний потужний НПЗ й експортувати продукти переробки нафти, причому в обхід Росії, використовуючи Серединний коридор через Каспій та Південний Кавказ.

Також особливо слід відзначити й те, що експорт американського дизеля в Європу за 3 квартали 2026-го збільшився на 16,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року. І це пояснює, з-поміж іншого, чому зростали прибутки американських компаній в сегменті downstream.

Звісно, найбільше в шоколаді, як бачимо, Chevron та ExxonMobil. Публічної вдячності від них не варто чекати, вони й далі плазуватимуть перед Трампом і Путіним, але залаштунково можна домовлятися, бо акціонери компанії хочуть і далі отримувати гарні дивіденди, а менеджмент – високі зарплати і премії.

Усунення конкурентів з Мордору («Роснефть», «Лукойл» тощо) з глобального паливного ринку чужими руками і заповнення їхньої ринкової ніші власними нафтопродуктами – це таємна мрія американських компаній, і не тільки означених, і не тільки американських.

На жаль, успіхи Сил оборони України недолуга дипломатія Банкової не може конвертувати в ослаблення тиску з боку Білого дому та посилення позицій держави, домовляючись за лаштунками з тими, хто має вплив. Та й чого можна чекати від дипломатії арахамійно-умерального взірця…