Київ без Бандери і Шухевича: один з тисячі порізів

Я думаю, що це одна зі спроб реваншу. Таких реваншів буде багато. Умовно кажучи, це буде не фронтальна атака, а застосування тактики тисячі порізів. Одним з порізів буде перейменування.

Я не є прихильником перейменування ні на Бандери, ні на Шухевича, але я розумію політичну складову цього питання. Це є спроба реваншу, і очевидно, вона буде стосуватися найбільш значущих символів.

Я завжди вважав – і це моя принципова точка зору, - що в часи реформ гуманітарну політику краще не рухати. Це історія і мова. Треба йти до компромісів, а не до радикальних рішень.

Я вважаю, те, що сталося рік тому, і те, що сталося зараз, це насправді великий крок в бік. Свідомо чи несвідомо ми робимо погану політику. Ми переводимо стрілки з політичних і економічних реформ на гуманітарні. Цього не робиться.

Гуманітарні питання – дуже чутливі, вони моментально ділять Україну на два табори.

Чи буде скасований закон про декомунізацію? Я не знаю. На це питання дадуть відповідь виборці. Від них залежить, хто матиме більшість у новому парламенті.

Припускаю, якщо «Сила народу» не набере переважаючої більшості і не зможе сформувати власний уряд, тоді, якщо вона увійде в союз з «Опозиційним блоком», цілком можливо, що закон може бути скасований.

Поки що, як я розумію, Зеленський не буде рухати гуманітарні питання. Звичайно, йому це не буде вдаватися, тому що гуманітарні питання так чи інакше будуть ставати на порядок денний.

Я не голосував за Зеленського, але його позиція мені зрозуміла: тримати дистанцію, залишатися від цих питань на відстані витягнутої руки. Але йому не вдасться тримати цю відстань. Ці питання будуть доганяти його так чи інакше.

На жаль, українців 20-30 років переслідує тінь минулого. Я не скажу, що ця тінь має легкі розв’язки, тому що у нас надто складне минуле. Але для того щоб з минулим боротися, треба мати, вибачте за тавтологію, політичний клас високого класу. На жаль, у нас в Україні цього класу немає.