На кого робитиме ставку Росія на українських президентських виборах

Не відмовляючись від загальної тези про взяття під контроль всю державу, а не лише окремі її частки, Москва готується до реалізації своїх прагнень через виборчий процес. А й дійсно, навіщо витрачатись на війну, якщо можна спробувати інтегрувати в український політикум критичну масу проросійських діячів і, використовуючи їх, контролювати всю країну?

Чи безпідставні сподівання Кремля, чи марні вони? Ні!

З моєї точки зору, існує два ймовірних сценарії, за якими буде діяти РФ.

Перший сценарій - приведення до найвищої посади держави відверто проросійськи налаштовану людину. Це може бути Бойко, Вілкул або інші персонажі з «блакитного» табору - персоналії не мають значення. Головне - повний контроль з боку Росії, такий собі «Янукович-ІІ».

За цим сценарієм досить логічними виглядають останні події: створення «опозиційної платформи «За життя» і відмова Вадима Рабіновича від кандидатства.

Якщо більш уважно роздивитись потенційний електорат цього спектру, то він (умовно) ділиться на дві нерівні частини. Перша (меньша) - «радикальні шанувальники «русского мира» та друга (більша) - менш радикальні прихильники «братских народов».

Починаючи свою політичну діяльність, Рабінович з Мураєвим працювали на полі обох цих груп - Мураєв окучував «радикалів», Рабінович - «братів». Після «розлучення» Рабінович опинився сам на сам з ПР на полі «братів». Тому соітіє цих двох політиків є абсолютно логічним. Що до «принциповості» Вадима Рабіновича, який цілий рік поливав лайном своїх нинішніх партнерів, то до політичного цинізму нам не звикати.

Переконаний, Мураєв на президентських виборах буде підтримувати «єдиного кандидата», хоча до приєднання до «платформи» справа не дійде - він буде прагнути потрапити до ВРУ самостійно, начолі невеличкої групи «русско-мировцев».

Шанси у «поміркованих братів» значно більші, ніж у мураєвських прибічників.

Другий сценарій.

Спеціалістами досить часто вживаються терміни «завіса», «прикриття».

Суть полягає в наступному. Наприклад, ви продаєте засіб для миття посуду. Серед потенційних покупців є кількість людей, які вболівають за збереження навколишнього середовища і категорично виступають проти використання хімії, яка, наприклад, завдає шкоди з умовним показником «100 одиниць». Як їх похитнути? На ринок виводиться інший продукт, показники якого суттєво гірші, ніж показники вашого продукту (наприклад, «1000 одиниць»). Починається розкрутка інформаційної кампанії, суть якої «1000 одиниць - це справжній жах для природи»! На такому фоні показник вашого продукту в «100 одиниць» видається вже й не таким небезпечним: «краще 100 ніж 1000».

Те саме відбувається і в політиці! Запускається «політичний проект» з якимись яскравими ознаками (наприклад, проросійська орієнтація), на фоні якого інший політпроект (справжній просуванець!) виглядає вже й не таким радикальним і, відповідно, не таким вже й неприйнятним (Бойко - Мураєв, Тимошенко - Новицький, Гриценко - Вілкул...).

Такі технології багаторазово використовувались в нашій новітній історії під час президентсьвких перегонів і розповідалось про них багаторазово.

В чому суттєва відмінність нинішнього політичного процесу? Відмінність в тому, що обидва (!!!) проекти, і той, що відверто проросійський, і той, який «проукраїнський», обидва вони - ПРОРОСІЙСЬКІ!

Наприклад, теза, яку посилено озвучує один з кандидатів в Президенти про те, що «війна триває тому, що діюча влада заробляє на війні». Таке враження, що це не Росія анексувала Крим, не Росія окупувала Донбас, а все це зробила українська влада задля власного збагачення. Чим така теза відрізняється від тез Кремля? Виключно тим, що озвучується вона не російською мовою, а українською. А, суть-то - та сама - «Київ винен у війні», «Виключно Київ не хоче миру», «Прямі переговори - шлях до миру»...

Отже, з моєї точки зору, Росія розглядає два варіанти: перший - просування «проросійського» кандидата на посаду Президента у другий тур виборів, другий - просування свого (але, начебто, «проукраїнського») кандидата.

Остаточний вибір відбудеться після (або, безпосередньо, напередодні) першого туру. Особисто моя точка зору полягає в тому, що Росія буде розігрувати саме другий сценарій - «проукраїнський» «свій» кандидат!