Можна сподіватись, новий Папа таки відвідає Україну
Я не мав особливої уяви, яким має бути новий Папа.
Я не мав особливої уяви, яким має бути новий Папа. Але з новообраним папою мав можливість спілкуватися раніше.
Кожні три роки в Римі відбувається так званий Папський Синод, де представники всіх католицьких конференцій, всіх країн, де є католики, з’їжджаються для обговорення якоїсь теми. Підготовкою Папського Синоду та опрацюванням певних документів займається секретаріат, його або обирають, або призначає Папа – з кардиналів, єпископів, фахівців. І от п’ять-шість років тому, мені складно пригадати точну дату, коли я був також членом того Синоду, кардинал Маріо Бергольо з Аргентини, з Буенос-Айресу також був членом комісії секретаріату.
Я не був з ним знайомий, але схотів привітатися. А він, який приїхав з Аргентини, подивився на мене і сказав: «Слава Ісусу Христу». Тоді, власне, він і розповів мені, що добре знав отця Степана Чміля. Сьогоднішній Папа Франциск був дуже близьким до нього, до нашого отця салезіянина, який в певні минулі роки був в Аргентині. І сьогоднішній Папа під час нашої розмови розповідав мені, як він вдячний отцю Чмілю за його гарний вплив и приклад, бо той, дійсно, був взірцевим священиком.
Я певний, що Блаженнійший Святослав, який зараз також знаходиться в Римі (треба сказати, з іншої причини – на засіданні релігійного товариства «Свята Софія»), хоч цими першими днями і складно, але все ж запросить Папу відвідати Україну. І оскільки сьогоднішній Папа має добрі знання про нашу країну, і навіть певне сентиментальне ставлення до українців, думаю, вже можна сподіватись, що він таки відвідає Україну.
Коли і як – це поки що складно передбачити. Бо він зараз мусить знайти себе в тих нових обставинах. Аргентина, Італія, Буенос-Айрес – це трошки інакші світи. І цілком природно і зрозуміло, що Папа мусить призвичаїтись до нового середовища, в якому йому доводиться тепер працювати. Тим паче, бути папою ніколи не легко і не просто. Є дуже багато проблем.
А вже перші коментарі Папи Франциска підкреслили його походження з іншого середовища. Він не європеєць, він з Південної Латинської Америки, з Аргентини. Аргентина певний час в минулих роках знаходилась від впливом Іспанії, Італії, але вона все ж має свою особливу ідентичність, має свої специфічні проблеми.
Немає сумніву, що новий Папа, прийшовши до Риму, зайнявши таке становище, мусить дивитись на цілий світ. Але як він може на нього дивитись? Безумовно, очима людини, яка походить з Латинської Америки. У нас був папа з Німеччини, з Польщі, були Папи з різних країн, але, звичайно, з європейських. А тепер ми ідемо поза Європу.
Хоча оте визначення Аргентини як третього світу – лише умовне значення, його не треба серйозно сприймати. В будь-якому разі Аргентина має дуже сильний вплив Європи. Так що, Папа вже і не з дуже іншого світу. Та, безумовно, іншого – частково, з певними наголосами. І тепер він мусить подивитись не тільки на одну країну, а на католицьку церкву в цілому світі.
Це дуже велика зміна. Тим паче, що Папа вже не дуже молода людина. Йому відкриваються нові завдання, нові проблеми, але також і нові можливості щось зробити.