Народ все ще живе радянським синдромом «нам дадуть»

«Мені здається, що сталися дві речі: влада сьогодні не дуже слухає, що народ говорить, а народ не дуже береться до роботи. Я б сказав, що ті, на кого ми сподівалися, ще не дійшли до такого духовного рівня, щоб виправдати наші надії. Бачите, і до сьогодні наші політики борються за владу... За всяку ціну хочуть бути при владі. Змінюються закони, якісь дивні оборудки робляться на користь людей при владі… Народ все ще живе тим радянським синдромом «нам дадуть»: влада для нас зробить, нам дасть Західна Європа чи нам дасть Америка. Що нам дадуть?.. Люди дуже недбало голосують, не перевіряючи, за кого голосують, не питають у тих людей — що ви думаєте, як ви думаєте? А якщо й дадуть гречки чи щось інше, то вже цілком забувають за все... Мені прикро, що влада рухається не так, як би хотілось... Але я мушу першочергово — і кожний із нас, не тільки я — себе запитати: а що я роблю, щоб було краще? І щось робити. Не питає себе народ, не питає себе кожен, навіть ті, хто стояв на Майдані: а що я зроблю, що я зробив, щоб Україна була краща? Дивіться, скільки у нас є добра! Волонтери! Скільки людей робить добро, а ті, що роблять добро — вони будують, бо самі зростають, вони служать другим, підтримують других — то ж наше військо. Якби не волонтери, де б ми були? Вже тепер поволі починають наші справи нормалізуватися, на початку ми нічого не мали, але була воля. Отже, є в народі сила, є можливість».

Источник: Сільські Вісті