Битва за Білий дім набирає обертів
Політичні тандеми визначені
Демократи минулого, а республіканці — цього тижня формально визначилися з кандидатами, які 3 листопада виборюватимуть право оселитися в Білому домі на прийдешні чотири роки. Прогнозованість результатів номінування лідерів була компенсована згущеними барвами та гострими висловлюваннями, що мали схилити на бік тієї чи іншої сторони рештки значимої меншості виборців.
Карантинні заходи сплутали карти політичним режисерам, які знаються на організації традиційних видовищних з’їздів партій із кольоровими кульками, блискучим конфетті та ритмічними хвилями щирого ентузіазму делегатів. Володар Білого дому виявився в більш вигідній позиції, адже, не сковуючи себе неписаними політичним правилами, використав свій офіс та офіційні повноваження, аби переконати глядачів у доцільності свого переобрання.
Дональд Трамп постав перед американцями у трьох іпостасях. Найменш визначною була власне роль кандидата, чия головна мета полягала в тому, аби переконати своєю промовою, що «ці вибори вирішують, чи ми збережемо Американську мрію, чи дозволимо соціалістичному порядку денному зруйнувати нашу заповітну долю». Більш властивим йому було амплуа шоумена, який, перебуваючи у підсвіченому софітами центрі, диригував добре вивіреними етюдами-включеннями членів сім’ї, партійних функціонерів та різного роду прибічників чи ідеологічних симпатиків. Але найефектнішою виявилася зіграна власне президентська роль.
Глава держави, чиїм першим виконавчим указом було заборонено імміграцію з кількох мусульманських країн, хто не лише жорстко виступав за боротьбу з нелегальною імміграцією та біженцями, а й запровадив обмеження щодо законної натуралізації, — у прямому ефірі взяв участь у приведенні до присяги та отриманні громадянства п’ятьма показово різнобарвними людьми: вихідцями з Гани, Судану, Лівану, Болівії та Індії. «Ви дотримувалися правил, поважали закон… і показали себе як чоловіки та жінки найвищої доброчесності», — сформував свій політичний підхід Трамп. Давши позитивний сигнал прибічникам більш відкритого суспільства, президент виявив неочікувану милість, підписавши амністію колишньому грабіжнику, який за ґратами став «ловцем душ людських». Цей крок мав засвідчити успіхи в реформуванні кримінального судочинства, і, що важливіше, згуртувати навколо нього євангелістів, які минулого разу віддали Трампу понад 80% своїх голосів. Послання підсилила вдова відомого проповідника Біллі Грема, яка охарактеризувала президента як «завзятого оборонця» християнських консервативних цінностей. Їй вторила колишня співробітниця центру планування батьківства, а нині борчиня з абортами: це «вибір між двома радикальними активістами: проти життя та найбільшим президентом— захисником життя, якого ми будь-коли мали».
Перша леді звернулася з промовою, достойною державного діяча, в якій вона спробувала додати невластивої її чоловікові емпатії та згладити його і його однопартійців доволі контрастні погляди, згадавши своє іммігрантське походження і зважено висловившись щодо расового питання. Пані Трамп закликала «припинити насилля та грабіж, які кояться в ім’я справедливості, й ніколи не робити припущень на підставі кольору шкіри». Колишній конгресмен Волтер Джонс звинуватив своїх однопартійців-демократів у небажанні «дозволити афроамериканцям полишити ментальну плантацію». Єдиний чорношкірий сенатор-республіканець Тім Скотт навів як успіх історію своєї сім’ї, що лише «за одне покоління пройшла від бавовняного поля до Конгресу». Преподобний Б.Овенс піддав сумніву твердження про расистський по суті характер країни, котра двічі обирала президентом чорношкірого. «Мій батько носив тюрбан, а мати — сарі, я була коричневою дівчиною в чорно-білому світі», — похвалилася наданим Америкою шансом на успіх колишня губернаторка і постійна представниця США в ООН Ніккі Гейлі. Вона відкинула поширені серед демократів погляди про нібито системність расизму в Америці.
До речі, політичні оглядачі вважають, що пані Гейлі має високі шанси позмагатися за президентську посаду 2024 року. Втім, називають також імена нинішнього віцепрезидента Майка Пенса і Дональда Трампа-молодшого. Останній назвав батькового опонента «лохнеським чудовиськом з болота», напевно натякаючи на поважний вік і приналежність до вашингтонського істеблішменту, з яким «бореться» Трамп. А ось «пекінський Байден» має, в уявленні виборців, закріпити «корупційні» зв’язки сім’ї номінанта від демократів з Китаєм і, напевно від цього, слабку позицію щодо цієї країни. Важлива сюжетна лінія для Трампа, який визначив китайський виклик третім (після боротьби з коронавірусом та створенням робочих місць) у своїх пріоритетах. Наче за виборчою картинкою, цього тижня Департамент торгівлі включив до санкційного списку 24 китайські компанії, причетні до побудови штучних островів у Південно-Китайському морі, де зараз відбуваються навчання ударної групи з авіаносцем «Рональд Рейган». Також унаслідок тиску месенджер TikTok може бути поглинутий тандемом Microsoft—Walmart, вже не кажучи про нерайдужні перспективи комунікаційного гіганта Huawei, а також афілійованих із ним компаній, що вже опинилися в санкційних списках.
Явно з політичним дійством «збіглося» закриття американської бази в Іраку. Виконуючи зобов’язання «припинити нескінченні війни та повернути наших солдатів додому», Дональд Трамп обіцяє до початку листопада наполовину зменшити американську присутність у цій країні.
Втім, про зовнішньополітичні успіхи ефектніше відзвітував держсекретар Майк Помпео у відеовключенні з даху готелю «Король Давид», звідки відкривається несамовитий краєвид на Святе місто. Окрім визнання Єрусалима столицею держави Ізраїль, що радо вітали передусім американські євангелісти, найбільшою дипломатичною перемогою нинішньої адміністрації можна вважати нормалізацію відносин між Ізраїлем та ОАЕ. Крім обміну дипломатичними представництвами, домовленості передбачають поглиблення економічної, а найголовніше — безпекової взаємодії. Вишенькою на торті має стати відкриття Абу-Дабі доступу до найновітнішої американської зброї, включно з літаками F-35. Найбільш незадоволеними залишилися палестинці, мрії яких про державність відкладено на невизначений термін, а також, зі зрозумілих причин, іранці.
Помпео відзначив роль свого боса в посиленні НАТО, наданні летальної зброї Україні, а також виході США із договору про ракети малої та середньої дальності задля «стримування російської агресії новими крилатими ракетами». Москві теж «пощастило» з такими вчасними «випадковостями» як отруєння Алєксєя Навального, розслідування якого вимагають США та їхні союзники, а також навмисні й провокаційні дії російських вояків у Сирії, що призвело до травмування кількох американських солдатів. Американські санкційні списки вже поповнилися кількома причетними до розробки хімічної зброї науково-дослідними інститутами, включно з тим, котрий «розробив» путінську вакцину проти коронавірусу.
Головний економічний радник Ларрі Кудлоу намагався дати не менш райдужну картинку економічних успіхів, — утім, країна ще не оговталась від «закриття» економіки: минулого тижня кількість запитів на виплату допомоги безробітним перевершила мільйон, а власне показник безробіття перевищує 10%. Коронавірус не лише з’їв непогані економічні показники, а й вирвав із життя 180 тисяч американців, утримуючи Сполучені Штати на вершині вбивчої кривої. «Мій батько був здоровим 65-річним чоловіком. Єдиною хронічною хворобою якого була віра в Дональда Трампа. За неї він поплатився життям», — вдарила по найслабкішій позиції чинного президента у своєму відеозверненні до делегатів одна з прихильниць Байдена. Наче у відповідь прозвучали слова Іванки Трамп, що вона «бачить біль в його (батька. — О.Х.) очах, коли він отримує зведення щодо життів, украдених лихом». Сам батько або звинувачує Китай, або обіцяє «створити вакцину до кінця року чи раніше», ігноруючи вимоги носіння масок та збереження соціальної дистанції навіть на заході з прийняття номінації в кандидати в президенти.
Дві третини ймовірних виборців стратегічно важливих для перемоги штатів-гойдалок (Аризона, Флорида, Мічиган, Північна Кароліна, Пенсильванія та Вісконсин) вважають коронавірус надзвичайно серйозною проблемою. При цьому переважна більшість не схвалює дій Трампа в подоланні пандемії (52 проти 48%). Ба більше, в питанні коронавірусу колишньому віцепрезидентові довіряють на 15% більше американців, ніж чинному президентові (46 проти 31%, згідно з даними Axios-Ipsos).
«Байден є троянським конем соціалізму. Якщо Байден безсилий протистояти безумним марксистам, як, скажімо, Берні Сандерс… тоді як він, взагалі, може захистити вас? Він не зможе!» — каже Дональд Трамп і лякає: «Джо Байден — не рятівник американської душі. Він руйнівник американських робочих місць. Якщо отримає шанс, то знищить американську велич». Напередодні Барак Обама запевняв однопартійців, що з висоти 40 тисяч футів неможливо побачити відмінності між Дж.Байденом та Б.Сандерсом. Отже, чинник вермонтського сенатора може вдруге вдарити по демократах. На минулих президентських виборах прогресивні адепти останнього не воліли гуртуватися навколо кандидатки від партійного істеблішменту Г.Клінтон, чим опосередковано сприяли перемозі Дональда Трампа.
Наразі претендентів на вирішення долі Америки розділяють 7% (49,6% за Дж.Байдена, 42,5% за Д.Трампа — усереднені показники RCP). Не на користь чинного глави держави свідчать й інші опитування: зокрема, за даними Gallup, наприкінці першої каденції Трамп має найнижчий рівень підтримки (42%) порівняно з попередниками (Б.Обама — 45%, Дж.Буш-молодший — 49% та Б.Клінтон — 56%). За останні чотири роки кількість тих, хто пишається й дуже пишається тим, що є американцем, знизилася з 81 до 63% і з 54 до 42% відповідно.
Тим часом ще зарано впевнено прогнозувати, адже невдячність цього доведена електоральним «дивом» Трампа у 2016 році. Проблемне поле виборчої кампанії визначене, відтепер усе залежатиме від майстерності політтехнологів, переконливості учасників та готовності виборців втиснути себе у пропоновані картини світу й намагатися її активно реалізувати. Звісно, якщо не втрутиться третя (зовнішня) сила або котрась із конкуруючих команд не володіє вундерваффе на кшталт технології Cambridge Analytica…