Луценко Луценком, а з`їзд – за розкладом
Дуже мальовничо виглядають у сьогоднішній стрічці новин два заголовки, які стоять на мінімальній відстані один від одного.
Дуже мальовничо виглядають у сьогоднішній стрічці новин два заголовки, які стоять на мінімальній відстані один від одного. Спочатку, близько одинадцятої, інформагентства повідомили, що опозиція на знак протесту залишила Верховну Раду – нібито солідаризуючись з голодуючим Юрієм Луценком. За годину з лишком ми взнали, що Юлію Тимошенко переобрали головою партії «Батьківщина» на з’їзді, який, як виявляється, проходив у цей час в Києві.
Перше питання, здавалося б, має звучати так: чому на цьому з’їзді не було журналістів? Відповідь: тому що бютівці про свій з’їзд нікому не повідомили і провели його у своєму закритому для сторонніх очей бункері на Турівській.
Але насправді біс із ним, з тим з’їздом. Зрештою, кожна партія має право проводити з’їзди у будь-якому форматі: відкритому чи закритому; скликаючи туди всіх журналістів Всесвіту, чи навпаки, не повідомляючи про це зібрання нікому, крім двох сотень делегатів. Кожна партія вирішує це питання сама, тим більше, якщо цій партії, за великим рахунком, нічого продемонструвати суспільству, крім вже дещо пошарпаного iPad її лідера.
Мене насправді зацікавило інше. Ніхто не зможе переконати мене, що левова частка бютівців, які сьогодні близько одинадцятої на знак протесту вийшли з зали парламенту, не знали про те, що на 12 годину призначено з’їзд їхньої партії.
Тобто з парламенту вони б пішли раніше у будь-якому разі. Зараз, коли верхівка «Батьківщини» в основному займається «впиханням невпихуємого», тобто складанням списків до виборів-2012, пропустити хоч один захід за участю ЮВ означає різко обвалити свої шанси на місце у наступному парламенті.
Отже, дилеми – працювати на своєму робочому місці у Верховній Раді чи зайвий раз потрапити на очі своїй лідерці – перед бютівцями не стояло. Але одна справа – просто прогуляти засідання парламенту, а інша – придумати собі красиву «відмазку» у вигляді солідарності з голодуючим Луценком.
Гучна заява з парламентської трибуни, масовий вихід з сесійної зали, стиснуті кулаки «за друга Луценка» – це красиво і телегенічно. Виборці оцінять.
Масове паломництво на Турівську замість роботи у програній завдяки власному головотяпству Раді, запопадливі посмішки, звернені до Тимошенко, намагання будь-що потрапити їй на очі – це негідно і принизливо. Але виборці цього оцінити не зможуть. Зате Юля оцінить.