Алієв-трек. Як Україна вибудовує безпеку в обхід Москви
В обхід Росії: навіщо Україні союз із Азербайджаном
Зустріч Зеленського з Ільхамом Алієвим у Габалі легко недооцінити у тіні Кіпру і Джидді. Робити цього не варто – це, можливо, найважливіший геополітичний момент тижня.
Перше, на що варто звернути увагу: це перший візит президента України до Азербайджану за весь час повномасштабної війни. І водночас уже сьома зустріч лідерів за останні чотири роки. Тобто йдеться не про «початок діалогу», а про продовження вже налагодженої системної роботи. У 2025 році відбулися консультації міністрів закордонних справ і засідання міжурядової комісії. У Габалі наступну зустріч уже домовлено провести в Україні.
Підсумок поточного візиту – шість двосторонніх договорів. Сам Зеленський визначив пріоритет прямо: «Напрямок номер один – це безпека, оборонно-промисловий комплекс». Алієв додав, що військово-технічна співпраця має «доволі широкі перспективи», зокрема через спільне виробництво. Україна, по суті, інтегрує азербайджанські виробничі потужності у свою оборонну модель. Це принципова якісна зміна.
Другий шар – енергетика. Азербайджан надав 11 пакетів допомоги нашій енергосистемі. У Габалі обговорювали продовження цієї лінії та інвестиції SOCAR. У контексті ормузької кризи альтернативний енергетичний партнер з Каспію коштує дуже дорого, і це коштує не лише в грошах.
Третій шар – товарообіг. Він уже перевищує 500 мільйонів доларів і має зростати. Це формує економічну тканину відносин, яку зовнішніми ударами зруйнувати важко.
Четвертий – гуманітарний. Азербайджан прийняв понад 500 українських дітей із прифронтових регіонів на оздоровлення. У нас навчаються азербайджанські студенти. Це повільні звʼязки, що формують довіру на десятиліття.
І пʼятий, найвагоміший шар. Зеленський прямо заявив, що Україна готова провести черговий раунд переговорів з Росією на азербайджанському майданчику.
Сформулював це у дуже точному ряду: переговори вже були в Туреччині, були з американцями у Швейцарії, наступні можуть бути в Азербайджані, «якщо Росія буде готова до дипломатії». Ця остання обмовка важлива – мʼяч на стороні Москви, а не Києва. Алієв дістає унікальну дипломатичну вагу – він стає в один ряд з Анкарою і Берном як визнаний посередник.
Ширший контекст, який багато хто пропускає: відносини Москви й Баку стрімко погіршуються. Росія неодноразово атакувала посольство Азербайджану в Києві та обʼєкти, що належать азербайджанським власникам. Алієв публічно назвав ці удари «недружніми кроками».
Компенсацію за збитий у грудні 2024 року літак AZAL Кремль погодився виплатити лише у квітні 2026 – це показник, наскільки Москва втратила важелі впливу на Баку.
Азербайджан після Карабаської війни – регіональний центр сили зі своєю армією, нафтогазовими ресурсами і ключовою позицією на
Середньому коридорі (Транскаспійський логістичний шлях, що обходить Росію географічно). Партнерство з таким гравцем – це не «ще один донор», це побудова паралельної безпекової архітектури в Чорноморсько-Каспійському просторі.
Габала – точка, в якій ця архітектура стала фактом, а не побажанням.