Україна виклала свої мирні пропозиції. Хід за Росією
Київ за цей час поклав на стіл усе, що можна покласти, не віддаючи землі
Чия зараз черга ходити? Не наша: на столі лежать українські пропозиції, а російської немає жодної.
Коли в Україні знову заговорили про переговори, перші голоси були різні. Опозиційний депутат написав, що ми програємо війну і треба домовлятися. Мер Харкова відповів іншою думкою: «Нашу здатність витримувати війну не можна сприймати як згоду жити в ній». Утомою соромитися не треба. Хто щоночі ховає дітей у коридорі, має право питати, коли це скінчиться.
Питання тільки в тому, до кого воно звернене. У шахах цугцванг означає, що ходити зобов'язаний, навіть коли кожен хід погіршує позицію. У війні інакше: тримати позицію теж хід, а найсильніший хід той, після якого відповідати мусить суперник.
Подивіться, як Москва відповідає на найменше, що їй можна запропонувати. Спершу Пєсков назвав енергетичне перемир'я «хорошою ідеєю» і тут же дописав умову: безпечне плавання для російських танкерів. Потім Путін на Валдаї розібрав обмін «Росія не б'є по портах,
Україна не б'є по НПЗ» і підсумував: «Ну, погодьтеся, виглядає просто безглуздо». Аргумент у нього простий: тиша над заводами нічого не дасть, поки санкції не пускають нафту на ринок. Мовою переговорів це означає: за тишу над електростанціями Москва хоче розмови про санкції.
Київ за цей час поклав на стіл усе, що можна покласти, не віддаючи землі: безумовне припинення вогню по нинішній лінії, енергетичне, морське й продовольче перемир'я. Міністр закордонних справ уточнив, що енергетику й море Київ бере лише в комплексі.
Зеленський підтримав американську ідею тристоронньої зустрічі і одразу додав, що її мають підтримати не лише Україна, а й Росія. Чи прийде Москва на цю зустріч із позицією, а не з графіком, поки не знає ніхто.
Тому в такій позиції програти можна одним способом: зробити хід за суперника. Коли ми публічно сперечаємося, на яких умовах погодитися на мир, а Москва не прийняла навіть енергетичну тишу, ми обговорюємо відповідь на пропозицію, якої ніхто не робив.
Бажання миру тут ні до чого. Просто кожна така суперечка знімає з Москви обов'язок пояснювати, чому вона каже «ні».
Розмову про мир забороняти не треба, її треба поставити з голови на ноги: не «мир чи війна», а «яка російська пропозиція лежить на столі». Доки відповідь «жодної», найкращий внесок у мир – кожен випадок, коли поруч із нашим форматом лежить російська відмова.