Останній диктатор Європи: навіщо Лукашенко потрібна дружба з Україною

26 вересня у Мінську відбулася зустріч українських журналістів із президентом Білорусі Олександром Лукашенком. З прес-конференції видно, що він перебуває під дуже сильним тиском з боку Кремля, але намагається залучити інші центри впливу. Лукашенко готовий розглядати Україну як територію для транзиту нафти та в якості партнера у важкій промисловості. Також білоруський президент зробив заяви, які в подальшому може використати у грі як з Москвою, так і з Заходом.

Формат прес-турів Білорусь активно використовує для того, щоб впливати на інформаційну повістку в інших державах, а також реагувати на інформаційні атаки сусідніх держав. В Україні такі прес-тури були за часів Віктора Ющенка і на початку президентства Віктора Януковича – у 2010-2011 роках. Сам факт такого прес-туру показує зацікавленість Білорусі в розвитку відносин з Україною. Такий формат більш дешевий, ніж замовляти «джинсу», навіть якщо повністю оплатити поїздку усім представникам ЗМІ. Швидше за все, візит буде продовжений для зустрічі з кількома міністрами чи екскурсії на якесь підприємство.

Цього разу Лукашенко пройшовся основними тезами, які можуть хвилювати українське суспільство, окремо зупинившись на дуже важливих, з точки зору Білорусі, питаннях: війна, роль в ній Білорусі, якою мірою вона йде у фарватері російської політики, конфлікти, в тому числі, шпигунська справа Шаройка (в Білорусі звинувачують у шпигунстві українця Павла Шаройка, а в Україні – білоруса Юрія Політику. Лукашенко розповів, що домовився з Петром Порошенком про обмін ув'язненими, але цього не відбулося), і потенційні проекти. Білорусь зацікавлена у машинобудівельній галузі, автопромі, співпраці у сфері хімічної галузі - це там, де торгівля вже йде. Також Мінськ цікавлять ракетні технології, частково – металургія. У Білорусі вводиться в експлуатацію АЕС, а тому буде надлишок енергії.

Щодо обміну Павла Шаройка на Юрія Політику

Їх намагалися обміняти, щонайменше, двічі. Перша домовленість полягала в тому, щоб провести обмін без політичних скандалів та повідомлення у ЗМІ, але в українських медіа ця новина з'явилася. Перший обмін зірвався. Другого разу була домовленість про те, що обидва мають пройти через суд та помилування. Обидва суди розпочалися в один день. Це свідчить про те, що на початковому етапі домовленість начебто мала виконуватися. Але потім з'явилася інформація про те, що білоруський суд закінчив процес, а український лише розпочав розгляд справи по суті. Тому все залежить від того, коли будуть завершені процедурні моменти. Але я не знаю, чи є тут якісь «підводні камені» у цій справі, чи немає.

Щодо війни на Донбасі та позиції Білорусі

З одного боку, Лукашенко говорить про необхідність врегулювання, можливі компроміси чи вибори. Але він повторює те, про що говорять українські засоби масової інформації. Цікавим є інший момент – про те, що Білорусь начебто нейтральна і готова відбивати напади з «того» боку. Варто розуміти, що мова йде про Росію. Також Лукашенко підкреслив мирні взаємини Білорусі та України та готовність Білорусі піти на Донбас з інфраструктурними проектами.

Щодо економіки

В плані економіки Лукашенко говорив про спільні підприємства, будівництво доріг, великі проекти у нафтовій галузі. Білорусь говорить про можливість закупівлі нафти на ринках третіх держав - це посил українській владі в тому, що Лукашенко готовий розглядати Україну як територію транзиту, через яку йде нафта. Білорусь веде переговори з Катаром, Саудівською Аравією, ОАЕ і Казахстаном щодо закупівлі нафти. Білорусь не має портів, тому зацікавлена у співпраці з Україною.

Щодо Криму

Заява Лукашенка про те, що питання Криму вирішене – це з одного боку спроба не влазити у конфлікт із Росією та Китаєм. А з іншого боку – білоруське МЗС продовжує не визнавати Крим російським. Але коли Україна сама востаннє піднімала питання про повернення Криму на міжнародних переговорах з тією ж Німеччиною? Представник американського Держдепу Курт Волкер заявив, що повернення Криму буде відбуватися за сценарієм країн Балтії. Там не було жодних практичних рухів до того моменту, поки держави Балтії не оголосили про відновлення незалежності. І США, й інші країни не бачать реальних механізмів повернення Криму сьогодні. Позиція Лукашенка висловлена більш цинічно, але вона нічим не відрізняється від позиції Сполучених Штатів.

Про миротворців

Теза про білоруських миротворців на Донбасі дуже вигідна для Лукашенка і він буде її регулярно порушувати. Зважаючи на тиск РФ, Лукашенко шукає зовнішньополітичні точки опори на рівні міжнародних організацій. Одна справа - це коли Росія розпочинає конфлікт з Білоруссю – «останнім диктатором Європи», - а друга справа, коли конфлікт починається з державою, яка залучена до миротворчої операції. Це зовсім інший рівень дипломатичної реакції. Для офіційного Мінську участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі – це гарний політичний запобіжник від можливої агресії Російської Федерації усіх рівнів – економічної, інформаційної чи військової, а також зовнішньополітичного тиску. На сьогодні Білорусь великою мірою обмежена у свободі своїх зовнішньо-політичних маневрів, але це поле можна поширити після входу у миротворчу місію.

Для того, щоб стати потенційним учасником миротворчого контингенту, треба пройти відповідну підготовку і відповідну сертифікацію, яку проводить ООН. І щодо кожної людини приймаються окремі рішення. Кожна людина отримує іменний сертифікат. Проводиться перевірка на дотримання певних стандартів. Порушення цих стандартів означає, що держава більше не матиме допуску до таких операцій. На сьогодні за стандартами ООН в Білорусі підготовлено дві роти миротворців. Це 240 контрактників, які мають сертифікати. Ще близько 200 знаходяться у резерві. Це люди, які отримували такі сертифікати раніше. Тому Білорусь може виставити 400 осіб. Звісно, кожному з них у голову не заглянеш і не перевіриш, чи він проросійський. Але звучала цифра, що мінімальна кількість миротворців на Донбасі – п'ять тисяч. Оцініть баланс сил.

Про поглинання Білорусі Росією

Росія спробує відійти від політичної складової інтеграції Білорусі, оскільки вона не вдалася, і перейти на формат поглинання білоруської економіки через приватизацію, через ринкові інструменти. В Білорусі це розуміють і, я думаю, опиратися будуть до останнього. З усього «дорожного плану», який опублікував «КоммерсантЪ», швидше за все, станеться гармонізація законодавства щодо захисту від іноземних інвесторів – РФ прийняла відповідні закони ще рік тому. У Мінську це подадуть у вигляді інтеграції із Росією. А щодо, скажімо, митних питань консультації будуть йти роками. Але інтеграція з Росією, навіть якби вона відбулася в найближчі місяці, нічим не заважає торгівлі нафтопродуктами, створенню спільних підприємств, виходу на нові ринки.

Про врегулювання конфлікту на Донбасі

Щодо заяви, що в конфлікті на Донбасі можна розібратися без участі США. Лукашенко часто намагається робити гучні заяви, але за останні півроку співпраця Білорусі та США набула істотного розвитку. Було вирішене питання щодо відновлення дипломатичної співпраці, йшла розмова про економічну співпрацю, є співпраця спецслужб. Тому, з одного боку, заява Лукашенка – це такий собі реверанс у бік РФ. Її можна використати у випадку негативної реакції на зустріч із українськими журналістами у зовнішньому полі. Але два тижні тому, під час візиту заступника керівника Держдепу, президент Білорусі говорив, що зацікавлений у більшій ролі США в цьому регіоні і без участі Вашингтону урегулювання ситуації в Україні неможливе. Лукашенко знаходиться достатньо важкій позиції. Він намагається проводити політику із залучення інших центрів сили у Білорусь, щоб урівноважити вплив РФ, щоб мати більше поле для маневру. На шпагаті Лукашенко знаходиться вже останні років 20.