Російський імперіалізм, як алкоголізм чи наркоманія, погано піддається лікуванню
У 90-ті Захід намагався допомогти Росії одужати, але...
Хтось каже, що російська верхівка просто хоче за допомогою війни зберегти свою владу. Інші вважають, що Путін збожеволів, вирішив, що він Катерина Друга, і намагається відродити імперію. Треті, що у всьому винна корупція, а владі треба прикрити війною свою крадіжку.
Все це частково так, але у путінської війни є і глибше культурно-історичне коріння.
Не випадково, що саме і лише Росія у 21 столітті намагається анексувати чужі території та веде відверто імперіалістичну війну в Європі. Всі інші «великі держави» давно відмовилися від політики колоніальних захоплень, які стали нерентабельними ще в середині 20 століття, а Росія активно приростає захопленими землями, які приносять їй одні збитки.
Британський, Французький, Бельгійський, Голландський імперіалізм були егоїстично раціональними. Колоніальні війни велися, колонії захоплювалися як комерційні проекти, заради прибутку метрополії. Бельгійське Конго було, наприклад, формально приватним підприємством короля Леопольда, який просто збагачувався. Колоніалізм помер тоді, коли став невигідним.
Російський імперіалізм має іншу природу, тому він відродився тоді, коли інші колоніальні імперії давно розпалися. Ним рухає не розрахунок, а манія величі та нарцисизм. Він ірраціональний та садо-мазохічний. Російська колоніальна імперія веде експансію не заради прибутку, а заради амбіцій, гордині, божевільних ідей величі та месіанства.
При цьому росіянам як нації нічого реального від цієї експансії не дістається. У СРСР, наприклад, у російських областях рівень життя був нижчим, ніж у багатьох т.зв. «національних республіках» (тобто, фактично, колоніях Росії). Замість хліба росіянам у різний час згодовували гордість за «велику православну імперію», «першу у світі соціалістична держава, що несе світло всьому людству», «потужну наддержаву, яку всі поважають і бояться», «країну-переможців, яка врятувала світ від нацизму»; православний, панслов'янський чи комуністичний месіанізм.
Найпопулярніший російський ідеолог Достоєвський писав: «Москва ще третім Римом не була, а тим часом, має збутися пророцтво, тому що четвертого Риму не буде, а без Риму світ не обійдеться».
«Всякий великий народ вірить і повинен вірити, що в ньому і тільки в ньому одному і полягає порятунок світу, що живе він на те, щоб стояти на чолі народів, долучити їх усіх до себе воєдино і вести їх, в спільному хорі, до остаточної мети, всім їм призначеної ...».
Месіанські претензії продовжуються століттями. Після краху утопії «Третього Риму» була комуністична утопія, якою сталінські голодні раби хотіли облагодіяти людство. Зараз путінська Росія знову рятує Африку від неоколоніалізму, а традиційні цінності у всьому світі від ЛГБТ. Путінських рабів посилають «рятувати братів в Україні», вбиваючи і калічачи їх.
Російський ірраціональний садо-мазохістський імперіалізм, як алкоголізм чи наркоманія, погано піддається лікуванню та загрожує рецидивами.
У 90-ті Захід намагався допомогти країні одужати, але вона після боязкої спроби порозумнішати, викинула в найближчу придорожню канаву цивільний костюм демократичних інститутів і цінностей, і знову пішла в кривавий імперський запій.