«Байрактари» на Донбасі – це перевага для України та проблема для росіян

Застосування безпілотника «Байрактар» українськими військовими – це принципова подія, але поки лише тактичного рівня. Застосування таких безпілотних розвідувально-ударних комплексів на Сході дозволило застосувати принцип, який дуже полюбляють росіяни – «на силу відповідати силою». Росіяни поважають лише силу, а все решта – «на користь бідних». І цей принцип вони активно реалізують.

Зараз ми бачимо, що на Сході посилилося протистояння. Володимир Путін підняв ставки, бо не були легалізовані ОРДЛО. Тому обстріли будуть продовжуватися. Чи будуть їх зупиняти за допомогою «Байрактарів»? Можливо. Але, я думаю, російські військові просто так це не залишать – будуть шукати засоби і радіо-електронної боротьби, і протиповітряної. Але поки для них це серйозна проблема для вирішення якої знадобиться час. Вони по всьому світу шукають, кому Туреччина продала безпілотники, намагалися вкрасти дані і у нас. Зараз через санкції росіянам обмежили технологічні можливості будувати БПЛА. Тому в цьому сенсі Україна має навіть деяку перевагу у небі.

Треба розуміти, що Донбас для росіян наче полігон для випробування нового озброєння. Але якщо їм відповідати, це їх зупиняє. Кілька років тому у Сирії російські ПВК намагалися захопити нафтовий об'єкт, який зайняли американці. США заявили, що вони там перебувають, підняли свій прапор. Росіяни відповіли, що, мовляв, наших там немає. І американці вирішили питання дуже швидко із застосуванням відповідної техніки. Ще тоді ми бачили, що так чинити з росіянами ефективно. Потім ми бачили це в Іраку, в Лівії і в Нагорному Карабаху. Тепер це прийшло і до нашого східного фронту. Якщо ми пригнемо голову, вони ще більше наростять агресію. Тому треба відповідати з розумною силою.

Росіяни можуть замислитися про зупинення війни на Донбасі, коли у нас буде відповідна кількість безпілотників і буде реалізований закон військової філософії: «кількість переростає в якість». У нас уже дві партії турецьких безпілотників – у першої дальність 150 км, вона знаходиться у Повітряних сил, у другої дальність 300 км, вона у ВМС. Оператори освоюють техніку, проходять підготовку у Туреччині. В України є і власний безпілотник «Сокіл-100», інші баражуючі заряди. Нам треба наростити своїх потужності у сенсі сучасного озброєння ХХІ сторіччя, до якого відносяться безпілотні літальні апарати і наземні роботи. Зараз ми працюємо над тим, щоб побудувати свій завод, а також центр підготовки і обслуговування безпілотників. Але бюрократія все гальмує – постає питання про передачу землі під будівництво, тощо. «Чинуші» вигадають все що завгодно, аби загальмувати процес. А нам треба все більш рішуче робити, співпрацювати з турками щодо Bayraktar Akinci- більш потужного безпілотного літального комплексу. А наступний наш стратегічний крок – це безпілотний винищувач, який може нести навіть тактичне ракетне озброєння.

Ми уже проводимо випробування деякої техніки – і в тому числі на сході України. Але цю техніку треба швидко брати на озброєння. Якщо вона буде розповсюджуватися по нашому фронту, тоді відповідь української армії буде асиметричною. Бо стільки людей, літаків, танків і ракетного озброєння, як у росіян, ми не можемо мати, а тому нам треба шукати сучасне озброєння ХХІ сторіччя. За допомогою такої техніки ми зробимо набагато більше у досягненні нашої стратегічної мети, щодо захисту свого суверенітету й повернення територій на сході України та в Криму. Тому застосування «Байрактара» на Донбасі – це історична подія.