Молода війна проти старої
Замальовки з фронту
Прийшла молода війна і прогнала стару.
Рубежі оборони, котрі стояли роками, котрі поросли лісами і травами – зараз зметено, розтоптано.
Фронт втратив свої лінії, і пересипається сам у себе.
Над полями боїв зараз – спекотний вітер. Вривається крізь отвори від снарядів, у роздірявлені осколками вікна, виганяє з будинків прохолоду, і мчить далі.
Випаровуються дивізії, тануть бригади, висихають полки.
Дорожній пил висить хмарою; листя скручується у трубки.
Соняшникові поля стоять – сірі й мертві.
Шахти тонуть у землі, простягаючи у небо бетонні стволи, як утопленики руку. Терикони – вийняті нутрощі землі, лежать поруч.
Розум тьмяніє від спеки. Коли я їхав повз водосховище, то явно відчував смак солоного повітря – але вода кругом була прісна.
Я все ще марю океаном, але найбільший океан – війна; війна, котрій не видно кінця і краю, верху і низу; від війни не сховаєшся у небесах, під землею і у воді, у зелені чи у бетоні.
Війна, війна, війна.