Що робити з відчуттям гніву та люті?
Лють – інстинктивна, автоматична реакція як відповідь на загрозу лежить в основі гніву
Під час війни часто відчуваємо сильні емоції, такі як гнів, страх, злість. Загалом це нормальні природні стани людини, і їх не варто заперечувати. Однак сильні емоції можуть значно виснажувати нас. Ресурсів нашої психіки може не вистачити на те, щоб жити так місяці і роки. У такому разі радять: заспокойся, не нервуй, зупинись. Але чи можна уявити людину без емоцій?
Здатність проявляти, сприймати емоції, розповідати про них надзвичайно важливий здобуток людини в плані еволюції. Фундаментальні емоції, до яких К.Ізард відносить страх, гнів, сором, презирство, огиду, провину, страждання, інтерес, здивування та радість, ймовірно обумовлені генетичними механізмами й зрозумілі всім. Однак це не означає, що ми не здатні керувати, трансформувати чи змінювати варіанти їх вираження через міміку, поведінку чи слова.
Зазвичай ми ділимо емоції на позитивні та негативні, однак цей поділ доволі умовний, бо те, що ми називаємо негативним, наприклад гнів, лють, злість, може зберегти нам життя і гідність. Зрозуміло, що некеровані спалахи, приміром гніву та страху, можуть значно ускладнити життя і стосунки, але до таких наслідків можуть призвести й позитивні емоції, як надмірна радість чи ейфорія.
Мабуть, ви знаєте відомий вислів про лють? Лють – це страва, яку подають холодною. Так, тут йдеться саме про лють, а не гнів. Лють, гнів, ненависть, злість, агресію варто розрізняти, щоб розуміти, що з нами відбувається і просто тримати емоції контролем.
Лють – інстинктивна, автоматична реакція як відповідь на загрозу лежить в основі гніву. Однак гнів – це свідомий стан, пов’язаний з почуттям справедливості, вибору та диференціації. Одна з причин гніву полягає у неможливості отримати бажане, досягти блокованої мети, але він може бути викликаний і моральними причинами. Емоція гніву є навіть у немовлят. Однак вже у 2-3 роки дитина може соціалізовано виражати його через ревнощі та заздрість. Еволюційне значення гніву в тому, щоб мобілізувати енергію для самозахисту. З розвитком цивілізації актуальність такої потреби зменшилась, а прилив сил та енергії, важливий для захисту, залишилися з нами. Мобілізація гніву, як ми всі знаємо, може бути настільки сильною, що керувати ним стає важко, але ми загалом здатні відслідковувати динаміку такої нашої емоції, а також думки та образи нашого гніву
Існує точка зору, що агресія важлива для збереження внутрішнього гомеостазу та здоров’я людини. Тобто відкрита агресивна поведінка, коли ми фрустровані, звільнює нас від тривалого і тяжкого переживання злості і гніву. Здається, що викричатися, виплакати, вибити майже універсальний засіб позбавитися, наприклад, люті. Така розрядка, катарсис агресивних емоцій, їх сильне і неконтрольоване вираження, насправді не завжди спрацьовує. Катарсис не сприяє переходу люті в гнів, не завжди знижує напруження. Скоріше навпаки, включає людину у цикл напруження-розрядки і агресивні дії можуть навіть повторитися. Послаблення агресії, що викликане катарсисом тимчасове, говорять сучасні дослідники..
Загалом люди досить добре відрізняють лють від гніву і здатні вибирати гніватися, а не лютувати, віддалитись і охолодити свої почуття. До того ж гнів не є ні необхідною, ні достатньою умовою агресії, бо важливішим тут є научіння, прийнятність. Ситуація, яка нас розгнівала, може в одних людей вилитися в агресію, а інших ні. Причина в різних стандартах і правилах оцінки ситуації та поведінки. Те що, прийнятно для одних, неприйнятно для інших. І на це теж слід зважати.
Є ще один такий нюанс. Гнів скоріше зашкодить тому, хто гнівається, а агресія точно спрямована на те, щоб завдати шкоди комусь. Однак для перетворення гніву в агресію потрібні подразники, які пов’язуються її з джерелом гніву. Гнів означає, що нас щось не влаштовує і він спрямовується на зміну поведінки іншої людини, яка, на нашу думку, погано поводиться Гнів може відкрито виражається у вигляді висловлювань, образ. На відміну від гніву, ненависть спрямовується не на поведінку, а на саму особу. Її мета позбутися самої людини, бо вона, як нам в той момент здається, погана і не зміниться або в неї протилежні нашим ідеї.
Лють та гнів можуть проявлятися у вигляді соматичних симптомів: м’язового напруження, порушення діяльності серцево-судинної системи. Нерідко це головний біль, стиснуті кулаки, нервовий вибух, самозвинувачення чи самовиправдовування і, навіть, прояви забудькуватості, сонливості. Усвідомлення, прийняття, розумінні прихованого сенсу люті та гніву полегшують симптоми. Гнів закладений в нас від природи. Це нормально гніватися та злитися.
Корисними для опанування гніву та люті будуть, малювання, ліплення, активна уява і навіть танець, через які можна виразити емоції. Все це спрямоване на усвідомлення, але без вербального вираження.
Гнів може бути викликаний тим, що хтось діє проти нас або він діє не так, як ми хочемо. Розмірковування про це впливає на поведінку. Об’єктивна, поетапна оцінка досвіду негативних емоцій, оцінка власного вкладу та вкладу інших у їх виникнення, врахування обставин, дослідження проєкцій та механізмів, що стоять за хаосом подій, оцінка очікувань, що загалом називається когнітивною оцінкою теж корисно. Це як побачити свої емоції в дзеркалі, подивитися на них чесно.
Людина також може підбирати пояснення емоціям, що переживаються, аналізувати свої почуття, контролювати емоції і поведінку. Переживання може інтерпретуватися по-різному. І, відповідно, реакція на таку інтерпретацію буде іншою. Якщо ми маркуємо переживання як страх, то ми будемо схильні втікати, а якщо як злість, то скоріше це буде напад.
Важливим засобом опанування негативних емоцій, і гніву теж, є гумор. Він гуманізує гнів та лють, що дозволяє легально виразити агресію.
Загалом про гнів можна сказати, що він корисний, бо показує і скеровує людину до тих аспектів її життя, які не дають можливості росту та розвитку.
Якщо потребуєте підтримки у зв’язку з війною, звертайтесь на безплатну Гарячу лінію Українського ветеранського фонду за телефоном 0 800 33 20 29. Лінія працює щодня та цілодобово.