Тисячі українських жінок стикаються з щоденним кошмаром

У кінці листопада відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок

Тисячі українських жінок стикаються з щоденним кошмаром – домашнім насильством від партнерів, родичів та з сексуальним насильством. Станом на серпень 2021 року до поліції надійшло 209 тисяч звернень через домашнє насильство, переважна більшість – від жінок. 67% жінок від 15 років і старше зазнавали психологічного, фізичного або сексуального насильства.

Як суспільство ми робимо жалюгідно мало, аби запобігти насильству і допомогти тим, хто його пережив. Ми досі часто робимо винними в насильстві жінок, що його пережили. Так, а даними досліджень 19% жінок (!) вважає, що статевий акт із жінкою без її згоди виправданий, якщо це відбувається у шлюбі.

Від насильства страждають також ті, хто став його свідками – діти. Складно зберегти здорову психіку, коли бачив, як тато б'є маму головою об стінку.

Поліція переважно злочинно некомпетентна, розслідування випадків зґвалтування ймовірніше лишень повторно травмує жінку, ніж допоможе їй та захистить. Нашу правоохоронну систему досі характеризує Врадіївка і Кагарлик. Шелтери для жінок, що стикаються з насильством вдома, соціальне житло, створення робочих місць для жінок, які потребують захисту... Усе це або не робиться, або робиться дуже повільно та в недостатньому масштабі.

Ратифікація Стамбульської конвенції підштовхне Уряд взятися за розв'язання проблеми насильства щодо жінок. Україна серед країн-авторів Конвенції. Ми підписали її без жодного зовнішнього тиску, тож дали згоду на ратифікацію ще у 2011 році. Час виконувати обіцянки, насамперед перед власними громадянками та громадянами. Ніхто не має страждати від насильства.

І тим паче злочинно виправдовувати відмову ратифікувати Стамбульську конвенцію через те, що хтось боїться слова «гендер» – у той час, як тисячі жінок в країні – щоденно бояться за своє життя.