Як нам захиститись від повітряних атак росіян
В цьому огляді давайте пройдемось по тим питанням, що завжди виникають після ударів росіян
В нас завжди проблема з нестачею засобів протиповітряної оборони, просто в медіа про неї згадують лише тоді, коли трапляється епізод на рівні «ракета/Шахед долетів до Києва/Закарпаття (потрібне підкреслити).
Ця проблема була, є і буде зберігатись, бо нікого в світі нема стільки систем ППО, щоб можна було повноцінно перекрити нашу територію.
Якщо автори The Kyiv Post вважають, що десь в американців стоять і просто ржавіють, припадаючи пилом, аж 500 «вільних» пускових установок Patriot, то нехай пред'являть цю матчастину, армія США сама б залюбки на це подивилась.
Бо просто американські військові самі ще з 2021 року ставили питання про те, що якщо доведеться воювати проти Китаю чи РФ напряму, то наявної у них самих півтисячі пускових «Петріотів» у строю навіть чисто перекрити територію США не вистачить, треба хоча би ще +200.
(А цифра про начебто ще 500 «зайвих» пускових, які десь стоять ржавіють під пилом у американців – виглядає як просто груба редукція, що от було виготовлено десь 1100 пускових до «Петріота», а в строю армії США стоїть лише половина цієї кількості; але ж при цьому нема поправки на те, що самі американці доволі щедро Patriot продавали на експорт, наприклад в Саудівську Аравію).
Або ось ще ілюстрація – Федеративна Республіка Німеччина станом на 1989 рік мала аж 36 стройових та чотири резервних батареї Patriot, не кажучи уже про легендарні комплекси Roland та Hawk.
Але після возз'єднання у 1990 році та особливо за канцлерства Шрьодера і Меркель німці вирішили, що «економіка должна бить економной», наявність 40 батарей «Петріотів» – це уже не «стільно-модно-молодьожно», тому лютий 2022 року бундесвер зустрів, маючи лише 12 батарей комплексів цього типу, а «Роланди» й «Хауки» давно були безнадійно списані.
Водночас, тим обмеженим нарядом сил та засобів, який є у наших зенітників, їм доводиться виконувати навіть ще більш масштабне завдання, аніж уберегти нашу критичну інфраструктуру.
Це – завдання зберігати той статус-кво, за якого літаки «ВКС РФ» після квітня-травня 2022 року більше не ризикують перелітати лінію фронту для ударів тактичною авіацією з некерованим озброєнням по нашим великим містам, як це ворог наприклад бомбив Суми, Чернігів, Харків та околиці Києва у лютому-березні того ж 2022 року.
Бо якщо цей статус-кво не втримати, то в нас будуть на порядок більші проблеми, чим ступінь цілісності нашої енергосистеми.
– Медіа люблять розвагу в стилі «1000 та 1 спосіб влаштувати «каміння з неба» на території Росії з використанням F-16».
Але тут треба бути помірнішими в забавах, бо навіть чисто відігнати російські літаки з керованими авіабомбами подалі від фронту та Харкова – це уже є надзавдання, реалізація якого може зайняти півроку чи може навіть більше.
– Досі ставлять питання про те, чому росіяни виготовляють настільки багато далекобійних ракет, і чому санкції не працюють.
Відповідь тут виглядає насправді простою, як двері – а тому що росіяни поставили собі завдання виготовляти багато далекобійних ракет, і вони його змогли реалізувати. На жаль, Росія от має собі ціль вибомбити Україну в «кам'яний вік», а от Захід аналогічну мету по Росії собі не ставить.
Тому от росіяни і тримають уже рік стійко планку виробництва до 40 ракет Х-101, до 25-30 «Калібрів» та до 10 «Кинжалів» на місяць, а США замовляють на рік десь півсотні «Томагавків» та десь до півтисячі ракет AGM-158 (виріб у ніші Storm Shadow/SCALP-EG чи російської Х-69), і от і все.
Тому власне і працюють контрабандні перетоки так, що торгівцям електронікою подвійного призначення вигідніше працювати з РФ як із більш ємним ринком, так би мовити.
Ми скільки завгодно можемо міряти ступінь штангенциркулем ступінь залежності Росії від Китаю, але якщо почнемо міряти ступінь залежності США від того ж Китаю в плані оборонних технологій, то нам стане дико незручно. Та доведеться згадати метафору від Мао Цзедуна про Китай «як мавпу, яка стежить за боєм двох тигрів».
– Чому росіяни можуть пускати лише по одній-дві ракеті з Ту-95МС під час ударів – тут може насправді й не бути жодного раціонального пояснення, а відповідь може лишати хіба що в культурі планування стратегічної авіації «ВКС РФ».
Водночас маємо звернути увагу, що зараз ворог для ударів по Україні використовує уже четверту модифікацію ракет Х-101, котра відрізняється особливою руйнівною потужністю.
Вони починали із базового варіанту «Изделие 504», де БЧ масою 450 кг і без додаткових агрегатів.
Наступною в хід десь в листопаді 2022 року пішла модернізована Х-101 у варіанті «Изделие 504АП» із оптико-електронною системою наведення та пристроєм для відстрілу теплових пасток проти ПЗРК.
Цієї весни окупанти почали використовувати Х-101 із подвоєною бойовою частиною масою аж 800 кілограмів.
Ну а під час нинішньої кампанії ударів у хід пішли Х-101 із «боєголовкою-матрьошкою», де друга БЧ має взагалі касетне спорядження, для ураження площадних цілей.
– Якщо хто вважає, що росіяни завжди здатні досягати своїх завдань на усі 100%, то той хибить по-своєму.
Наприклад, Міноборони РФ та різні «хорошиє русскіє» вважають, що зараз по російській території прилітають наші ракети «Нептун».
Не знаю, їм мабуть краще видніше, що їм тепер регулярно приносить «бавовну» і порушення правил техніки безпеки.
Але так тоді виходить, що росіяни вцілому не досягли своєї мети кампанії ударів по вітчизняному ОПК на початку 2024 року.
– Ну і бонусом – про ФАБ-3000 із модулем УМПК, яку рашисти начебто застосували для ударів по Липцям на днях.
Тут нюанс ось в чому. Наскільки відомо, зараз саму по собі ФАБ-3000 (навіть без додаткових обвісів) в строю «ВКС РФ» здатен підняти лише один тип літака – Ту-22М3, рашисти з таких бомбардувальників скидали ФАБ-3000 на Маріуполь під час облоги у квітні-травні 2022 року.
Той же Су-34 розрахований максимум на півтора тонні авіабомби. Тому тут краще все ж дочекатись, коли буде остаточна кваліфікація по цьому епізоду, бо тут треба точно зрозуміти не тільки те, яка справді бомба використовувалась, але і які носії також.
Для розуміння, той же С-200 має дальність стрільби порядка 280 км лише по повітряним цілям розміру «стратегічний бомбардувальник». За «паспортними» показниками, по цілям типу «літак тактичної авіації» чи «крилата ракета» дальність стрільби падає до 60 км.