Як Росія виявляє проблеми української оборони
У росіян виросли спроможності для ударів по Україні
Не доводиться говорити, що росіяни щось змінили у своїх методах та прийомах обстрілів інфраструктури, бо і під час попередніх кампаній були інтенсивні «прильоти» не тільки по енергетиці, але й транспортній інфраструктурі, оборонним об’єктам та житловій забудові.
Але тут може бути особливість у тому, що загострюється проблема дефіциту наявних засобів ППО. Ворогу було достатньо випустити лише 6 крилатих (з яких 4 збили) та 2 аеробалістичні ракети, щоб наробити настільки великої біди у Львові.
А якщо у контексті нещодавнього удару по Полтаві – має бути окреме розслідування чисто по причинах, які привели до настільки масових жертв; і при цьому є проблема, що обласний центр не мав прикриття проти балістичних ракет росіян.
Ми можемо закидати світу про те, що, мовляв, «якась реакція відбувається лише після того, як РФ зробить черговий злочин під час своїх ударів». Але при цьому є і зворотна проблема – ми самі чекаємо, поки РФ зробить злочин, і лише потім починаємо хоч якось інформувати світ про характер загроз, з якими маємо справу.
Бо справедливості заради – про появу в окупантів ракет Х-101, споряджених касетними суббоєприпасами, було відомо уже на початку цього літа; і саме такі ракети ворог використовував під час удару 26 серпня по енергетиці.
Або ж – у середині серпня ЗМІ публікували цифри з відповіді на запит від ГУРу по ракетному арсеналу РФ, і там була мова про те, що росіяни накопичили 160 ракет Х-101, і водночас близько 150 балістичних ракет та 165 крилатих ракет до ОТРК «Іскандер». Уже ці цифри буквально алярмували про те, що у росіян виросли спроможності для ударів по Україні.
Що стосується дозволів на удари по військовим об’єктам вглиб території РФ, то у нас тут відбулось грубе порушення логічного ланцюжка.
У тому сенсі, що ми дуже обурюємось тим, що досі нема відповідного політичного рішення від США, і при цьому не задаємось питанням: а у нас відповідні ракети є?
Atacms на то і оперативно-тактична ракета, що її дальності може не вистачати для відповідної глибини удару. Не кажучи вже про те, скільки у нас взагалі таких ракет є (з поправкою на те, що на один російський аеродром для повного виводу з ладу треба від 20 до 50 таких ОТР, як колеги по команді рахували).
Дати відповідні спроможності нам би могла передача ракет AGM-158 хоча б у базовому варіанті на 370 кілометрів, хоча б щоб «гасити» аеродроми, звідки літає тактична авіація, наприклад бомбити Харків. Однак ці ракети аби дали хоча б «на завтра».
А щоб діставати аеродроми стратегічної авіації, то нам взагалі треба «Томагавк» у наземному варіанті, і це я зараз не перебільшую. Але якщо виходити з публічно доступної інформації, ми такі ракети навіть не намагаємось купити.