Контрнаступ триває: ворог вже спалив дві третини своїх ресурсів

Перше

По Півдню загалом – зранку було офіційне повідомлення від Міноборони просто про успіхи на Мелітопольському напрямку, що можна трактувати як те, що є конкретні успіхи саме у руйнуванні російських укріпрайонів біля Вербового, але їх не доцільно конвертувати у показники просування на добу чи в кілометри квадратні звільненої території.

Було повідомлення також від командувача угрупуванням військ «Таврія» Тарнавського про те, що ЗСУ прорвали першу лінію оборони, а росіяни спалили уже 60% всіх своїх ресурсів, запланованих для стримування наших військ на Півдні.

Тут варто поки зосередитись тільки на тому, що ворог спалив дві третини своїх ресурсів, бо підрив боєздатності армії РФ є також однією із цілей контрнаступу ЗСУ.

Водночас, вказівка на прорив першої лінії оборони поки аж ніяк не означає, що далі нашим військам стане рухатись простіше. Хоча б тому, що ворог знову намагався наступати, в цей раз – біля Роботиного, і явно намагатиметься наступати далі, нераціонально «спалюючи» свої резерви.

Якщо ж говорити про Південь загалом далі, то звернемо увагу на дві події, що трапились на Одещині протягом вихідних.

Спочатку в небі над цією областю був збитий російський розвідувально-ударний безпілотник Mohajer-6, а потім – «Байрактар» знищив катер рашистів з диверсійною групою. Ця послідовність вказує, що можливо ворог і далі спробує перенести частину своїх зусиль на інші регіони Півдня України. А можливо і ні.

Друге

По Бахмутському напрямку – хоча може видаватись, що з цього напрямку давно не було «гарячих» новин, насправді це лише ілюзія.

Реальний та запеклий характер протистояння на цій ділянці фронту демонструє хоча би одне із наших офіційних відео, де вогнеметники ЗСУ буквально впритул випалюють рашистів із їх укріплень біля Бахмуту.

Зафіксований за підсумками минулого тижня прогрес в 3 квадратні кілометри звільненої території є насправді дуже значним.

Бо тепер і біля Бахмуту почала проявлятись проблема, раніше характерна для Півдня – окупанти провели щільне мінування, і це суттєво затримує темпи руху наших військ вперед.

Третє

По Куп’янському та Лиманському напрямках – основним напрямком для наступальних зусиль ворога тут лишалась Новоєгорівка, основним епіцентром боїв – Серебрянське лісництво на Луганщині.

Один із ресурсів поширив дані про те, що у нас начебто нема можливості знищувати рашистські танки біля Новоєгорівки, що начебто дає деяку фору ворогу.

І це теж варто прокоментувати – такі дані з інших джерел підтвердити не можливо, але завжди слід мати на увазі, що вогневі можливості ЗСУ завжди не безмежні, м’яко кажучи. Інакше окупанти були б уже давно відкинуті на кордони 1991 року.

Але з іншої сторони, і вогневі можливості ворога на цих ділянках фронту також не безмежні, м’яко кажучи. Завдяки чому по окупантам в Серебрянському лісництві можуть працювати не тільки наші танкісти, але й навіть гранатометники.

Армія РФ тут взагалі демонструє дещо суперечливі кроки. З однієї сторони, окупанти звідси знімають свої кадрові частини та перекидають на Південь та під Бахмут.

А з іншої сторони, рашисти не відмовились від наміру все ж взяти Куп’янськ, але втілити це намагаються із використанням в першу чергу штурмових загонів із зеків. Ця битва обіцяє бути затяжною, але ця битва точно не буде успішною для ворога.

Варто звернути увагу і на те, що протягом вихідних кількість знищених вантажівок росіян із БК та паливом досягала півсотні за добу. Це означає, що ЗСУ наближаються до виконання одного із головних завдань контрнаступу – перерізання логістичних комунікацій ворога.