Війна СРСР проти Фінляндії. Уроки «Зимової війни»

Учора була чергова річниця «Зимової війни» СРСР проти Фінляндії. І тут варто нагадати про такі речі: те, що 30 листопада 1939 року саме СРСР почав війну проти Фінляндії, а не «уряд Теріоки», ми знаємо лише завдяки завзяттю американського журналіста Уільяма Ширера, котрому вартувало шалених зусиль донести правдиву інформацію «з-за океан».

На дворі починалась Друга світова, усі країни континенту глушили ворожі «голоси», звичну роботу із «джерелами» ускладнював контррозвідувальний режим, тому й інтелектуальний фон був таким, що світ був ладен повірити, що йдеться лишень про сутички чинного і «альтернативного» фінських урядів.

У нас історичний сюжет про «Зимову війну» сприймають архетипно, як переказ про Давида і Голіафа, хоча історія Фінляндії – це ж історія про програш росіянам в історичній перспективі.

Фінни почали непогано – більшовицький Балтфлот сам забрався у 1918 році, місцеву «червону» агентуру успішно помножили на нуль солдати німецького кайзера, а фланги для Фінляндії від нової «червоної» інтервенції успішно прикрила інтервенція аглійців в підтримку «білих» на Півночі Росії.

Фінни навіть свою «гібридну війну» проти росіян провели у 1921 році, підтримкою інсургентської Інгермандландії (це на російсько-естонському прикордонні). А от далі було якось сутужніше.

Профілями неперебірливих громадян гуляла цитата начебто того самого Маннергейма «мовляв, треба спочатку створити гідний рівень життя, а уже потім закликати до його збройного захисту».

Дійсним доповідаю: на 1939 рік Фінляндія була бідною аграрно-лісистою країною, без пристойного парку бронетехніки та авіації.

З Гітлером фінни союз уклали лише тому, що Британія була «відрізана» окупованою Норвегією, а усе фінсько-німецьке «братерство» трималось скоріше на стабільних поставках лісу в Рейх.

Ну а мир із росіянами у 1944 році в буквальному сенсі обійшовся втратою еліти, бо після переговорів увесь уряд Суомі зліг із неврологією та серцевими захворюваннями.

Про реальний тонус більшовицького війська напередодні «Зимової війни» свідчить зокрема і такий факт з історії авіації.

З 1934 по 1946 рік на озброєнні морської авіації радянського флоту був гідролітак МБР-2. Особливість цього літака – суцільнодерев'яний корпус, який після кожного польоту потрібно було буквально просушувати.

Тому в настановах для технічного персоналу літаків МБР-2 окремо прописали, що біля корпусів цих літальних апаратів не можна зберігати будь-що легкозаймисте, наприклад пальне чи промаслене ганчір'я.

Одного осіннього дня 1939 року один з техніків авіації радянського Північного флоту таку настанову порушив, та й лишив щось легкозаймисте біля свого МБР-2. На тій базі ці літаки стояли «крило до крила». Тому через халатність техніка згоріло одразу 14 МБР-2.

По суті, фінни тоді перемогли не тільки завдяки власній «тотальній мобілізації», але й «завдяки» «армійському розгільдяйству» в стані тодішнього більшовицького війська.

Історія «фінляндизації» самої Фінляндії після 2 світової війни – окрема цікава тема.

За умовами мирного договору, Фінляндія мала за 5 років віддати СРСР репарацій на 300 мільйонів доларів (за тодішнім курсом).

Проблема в тому, що фінни фізично не могли на таку суму товарів виробити та експортувати, як би не старались.

Тому, наприклад, мусили за репараціями постачати Радянському Союзу дерев’яні будинки, на 725 тисяч квадратних метрів. (Серйозно, ті будиночки фінські ставили, наприклад, в поруйнованому Сталінграді, а то жити у фюзеляжі Ю-52 дико незручно).

Не слід забувати, що такий економічний порядок Кремль зміг нав’язати фінам лишень після того, як «Країна Суомі» опинилась на порозі нищівної воєнної поразки, втратила стратегічний порт Петсамо, та була примушена до так званої «Лапландської війни» наприкінці 1944 року, тобто витіснити своїми силами залишки німецьких військ на півночі країни.