Ляшко - політична патологія нашого часу
Звісно ж, Ляшко, як і Хлестаков, продукт епохи безчасся.
Звісно ж, у ньому нема ніякої загадки. Відтоді, як у 20 років він у мундирі полковника міліції роз'їжджав Україною і виманив у Мерефі дві «волги» нібито для міністра, і до парламентської трибуни він виступає як банальний шахрай і шулер.
Він, звичайно ж, не міг піднятися нагору сам.
До тюрми його «вів» Слєпічев, після тюрми - Лазаренко, Тимошенко. Янукович (Льовочкін за дорученням), а зараз він з товстомордозадими. Нібито в опозиції, але завжди з тими, хто при грошах і при владі, та й сам при грошах.
Любить жити на широку ногу, живе серед багатих при кермі. На трибуні - грім і блискавка проти влади, але в вирішальні моменти для неї голосує разом із нею.
Ренегат?
Ні, бо він явно не має переконань, властивих порядним політикам. Як на мене - дегенерат. Хоче влади заради того, щоб урвати від неї те, що урвали його навчителі. Дурних, які йому вірять, не бракує, але завоювати розумну публіку Ляшку заважає хлестаковщина, яка аж пре з нього - таким уродився.
Він - гримаса часу, але що це за час, який народжує такі політичні патології? Ось тут би задуматися всім, кому дорога Україна/