Чи доречний під час ухвалення законопроєкту про столицю України «турборежим»?
Помилок зроблених в умовах проголошеного президентом «турборежиму» законопроєкт містить не один десяток
Минулої неділі парламентська фракція партії «Слуга народу» презентувала законопроєкт «Про місто Київ – столицю України», який вже ухвалено в першому читанні монопольною більшістю цієї партії у парламенті. Презентація стала своєрідним захистом законодавчих новацій, запропонованих у законопроєкті, перед зібранням депутатів Київради різних скликань, фахівців з урбаністики, активістів – захисників історичного і природного середовища столиці, києвознавців.
До честі співавторів законопроєкту, вони не уникали кваліфікованих питань, які ставали присутні, та намагалися давати на них відповіді, мірою свого власного розуміння проблематики. Разом з тим команда народних депутатів-киян від «Слуги народу» на чолі з Олександром Ткаченком твердо дала зрозуміти, що структура і основні положення цього законопроєкту можуть мінятися лише в межах дозволених парламентською процедурою між першим і другим читаннями. Таким чином спрямованість майбутнього закону вже задано і вона не підлягає корегуванню.
Ця спрямованість полягає у тому, що правляча партія розглядає Київ перед усім не як самоврядну спільноту киян, чиє проживання організовується у місті ними самим, а як територію і населення, чию життєдіяльність підпорядковано реалізації столичних функцій міста Києва. Вже Стаття 3 законопроєкту так і називається «Реалізація столичних функцій міста Києва».
Її частина перша проголошує: «Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади в місті Києві, в межах повноважень, визначених законами України, забезпечують створення належних умов для діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій в Україні, місцем розташування яких визначено місто Київ, в тому числі пов’язаних з їх розміщенням та функціонуванням».
Статут територіальної громади Києва, відповідно до ч.1, ст.9 законопроєкту, також ухвалюється не задля регламентації самоврядного співжиття киян, а «З метою врахування особливостей функціонування міста Києва, Київська міська рада затверджує Статут територіальної громади міста Києва, який підлягає реєстрації у порядку, встановленому законом».
Також законопроєкт імперативно визначає кількість районів у Києві – 10 та кількість депутатів райрад – по 20 на кожен район. На підставі яких досліджень і розрахунків визначено ці норми, невідомо. Є підозра, що «взяли зі стелі».
Водночас запроваджується нова назва виконавчого органу Київради – «магістрат», замість міськвиконкому, як у всіх містах України. При цьому, якщо міськвиконкоми є колегіальними виконавчими органами міських рад, то стосовно «Київського магістрату» цієї норми у законопроєкті прямо не передбачено. Законодавці лише вказали, що «магістрат» створюється Київрадою та є її виконавчим органом (ч.1, ст.25), а «у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також рішеннями Київської міської ради та розпорядженнями Київського міського голови». (ч.2, ст.25).
За непрямими ознаками можна припустити, що, коли вже «магістрат» керується одноосібними розпорядженнями міського голови, то колегіальним органом він не є і власних нормативних актів не видає, на відміну від порядку, передбаченого для інших міст. Годі вже говорити про те, що ні Конституція, ні закони не передбачають існування «магістрату», відтак у цих документах немає жодних приписів, якими б той «магістрат» був зобов’язаний керуватися.
Таких помилок, вочевидь, що зроблених в умовах проголошеного президентом «турборежиму», законопроєкт містить не один десяток.
Однією з небагатьох позитивних норм столичної законодавчої ініціативи «слуг народу» є те, що взаємини між територіальними громадами Києва, населеними пунктами та об’єднаними територіальним громадами Київської області здійснюються на договірних засадах, (ст. 8).
Передбачено, що: «Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади міста Києва в межах своєї компетенції, встановленої законами України, реалізують разом з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування Київської області спільні проєкти, цільові програми розвитку, заходи з охорони довкілля, плани використання трудових ресурсів, будівництво автомобільних шляхів, систем зв’язку, об’єктів інженерно-комунального призначення тощо».
Ця норма може стати одним із чинників утворення Київської агломерації – Великого Києва, як нової адміністративно-територіальної одиниці в Україні.
Проте для цього слід законодавчо запровадити неодмінну розробку такого всеохопного і комплексного документа, як Генеральний план Великого Києва. Це завдання справді державної ваги, до виконання якого мають бути залучені, парламент, уряд, Київрада і Київський міський голова.
Наразі ж, позаяк Конституція вимагає ухвалення спеціального закону про столицю, він міг би складатися із трьох таких статей:
1. Самоврядування у столиці України – місті Києві – здійснюється відповідно до Конституції України та Закону України про місцеве самоврядування.
2. Столичні функції у місті Києві здійснюються відповідно до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України та Виконавчим комітетом Київської міської ради. Зазначена Генеральна угода набуває чинності після затвердження Київською міською радою.
3. Київська державна адміністрація утворюється з метою здійснення Генеральної угоди про виконання містом Києвом столичних функцій та координує розробку Генерального плану Київської міської агломерації – Великий Київ.