Прямі переговори з бойовиками: чи наступить Зеленський собі на горло

Я не думаю, що переговори автоматично означають легалізацію чи появу у ватажків бойовиків впливу. Все залежить від того, як будуть проходити переговори, від дипломатичної майстерності. Сам факт переговорів нікого не легітимізує і до української політики не приводить. Він просто робить крок від українського офіційного трактування конфлікту, що це російська агресія, і ці так звані «лідери» сепаратистів нікого не представляють, а є маріонетками Кремля, і вести переговори з ними немає сенсу. Якщо ми сідаємо за стіл переговорів, це означає, що ми визнаємо, що, окрім російської агресії, є інший виклик, який стосується внутрішніх проблем українського суспільства.

Це непростий крок, на який погодиться не кожен український президент. Він ризикований, може спровокувати непередбачену реакцію суспільства. Для переговорів із ватажками сепаратистів має бути якийсь план або стратегія врегулювання конфлікту – для чого їх проводити, і чого можна досягти чи домовитися. Такої стратегії і плану, я думаю, немає, тому сенсу проводити ці ризиковані переговори я теж не бачу.

Ігор Коломойський сказав, що Росія, безумовно, втручається, але в основі своїй конфлікт в Україні – внутрішній. Така точка зору має право на існування. Не думаю, що є якийсь прихований сенс, і у цих формулювань можуть бути наслідки.

Я впевнений в тому, що внутрішній вимір у конфлікті є. Він грає не ключову роль, головний фактор – це, звичайно, російське втручання. Але проблеми в українському суспільстві, які існували через послаблення державних інститутів до Майдану, під час Майдану і тим більше – після Майдану, криза легітимності – всі ці фактори у будь-якому суспільстві створюють напруження і можуть призводити до конфліктів. Я не думаю, що варто виключати протиріччя між українцями на Сході, Заході чи в центрі країни.

Чим довше конфлікт залишається невирішеним, чим довше існує російська присутність на Донбасі, невизнані утворення, тим більше існує розрив між українцями, які живуть на основній і на окупованій території, і він поглиблюється. Якщо ми не будемо звертати увагу на ці протиріччя, ми не зможемо подолати наслідки. Навіть, якщо ми позбудемося російського фактору, нам не вдасться нормально провести постконфліктне врегулювання на цій території.

Навряд чи Зеленський наважиться іти на прямі переговори із сепаратистами, бо у цьому немає практичного сенсу.

Я не знаю, яка могла б бути реакція суспільства, якби він прийняв таке рішення. Але я знаю, що у суспільстві є величезний запит на врегулювання конфлікту або хоча б його замороження, щоб було розведено війська і припинилися обстріли.

Щоб не зробив Зеленський, він отримає широку критику суспільства. Якщо йому вдасться правильно зробити перші кроки до припинення обстрілів, для чого, ймовірно, доведеться йти на прямі переговори з Росією - я думаю, суспільство до цього готове. Якщо переговори з сепаратистами приведуть до конкретних результатів - хоча б сталого перемир'я, суспільство погодиться з такими діями Зеленського. Але якщо він піде на переговори з ватажками сепаратистів, і йому не вдасться нічого змінити, то він втратить, бо отримає критику з усіх боків.