Олігархічний бізнес тримає в руках парламент, уряд і Адміністрацію президента

Головний підсумок 2014 року – те, що ми позбулися ярма однієї сім’ї – сім’ї Януковича. Але, на жаль, потрапили під ярмо інших олігархів. Треба сказати, що вони не зникли, вони тільки видозмінилися.

Ще одне – ми позбулися найбільшої ілюзії, яка полягає в тому, що Росія не є нам братнім народом. Керівництво Росії показало це. Для мене це не було таємницею: я 19 років тому попереджував про це український народ. Тому страшний висновок, який ми мали для себе зробити: той, хто не годує свою армію – буде годувати чужу. Зрозуміло, що з цього треба робити інші, більш ґрунтовні висновки. І вже те, що зараз розглядається питання, щоб 5% ВВП віддати на оборону і безпеку – це 89 млрд грн – свідчить про те, що краще годувати свою армію, а не чужу. Це вже і є позитив.

До основних підсумків 2014 року я би додав, що це проміжний рік, коли держава хотіла добитися виконання законів, в той же час це відбувається ціною злісного невиконання Конституції, порушення Конституції і інших законів. Тобто повторюється необільшовизм в такому видозміненому порядку.

2015 рік для України неминуче буде вирішальним. Мої очікування: я хочу, щоб припинилася російська агресія. Хочу, щоб ми її припинили, щоб ми її відбили і звільнили свою частину території – Донецьку і Луганську області. Хочу, щоб ми звільнили Крим. Хочу, щоб ми економічно зміцнилися. Тому я очікую не просто того, що зараз задекларував Яценюк розірвання угоди з Кіпром. Це я пропонував ще 4 роки назад і мене не послухали. А має бути деофшоризація країни, а країна зараз працює з 21 офшорною юрисдикцією. В тому числі, ці юрисдикції знаходяться в таких пристойний країнах як Швейцарія, Великобританія.

Я сподіваюсь на краще, але бачу, що цей великий олігархічний бізнес, який тримає в руках парламент, уряд і Адміністрацію президента, не хоче зробити одним махом ці речі.

Я оптиміст: все одно рано чи пізно все має бути добре. Але як швидко настане це «добре»? Хотілося б, щоб в 2015 році. Тому що резерву у держави вже немає. Зараз останні візити президента і прем’єра в Європу показали, що їм вже не вірять: не вірять їхнім обіцянкам здійснити саме ці реформи. Немає сьогодні довіри до прем’єра, до президента, до Верховної Ради, і до Національного банку.

Тому головне – відновити довіру. Це – головний рецепт. Якщо ми цього не спробуємо – навіть в голос не хочу говорити, що тоді…

Автор - Юрій Кармазін, народний депутат чотирьох попередніх скликань, правник