Без деолігархизації Україну не змінити
Без демонтажу олігархічної системи жодні реформи в Україні не зможуть бути реалізовані
Новий президент України Володимир Зеленський поки що так і не визначився з тим, чи потрібна Україні деолігархизація. «Я по черзі зустрічаюся з усіма представниками великого бізнесу, можемо так назвати, і з усіма олігархами. Зустрічався з Пінчуком, зустрічався… та їх не так багато, хтось іще приїжджав до нас, уже не пам’ятаю», – сказав Зеленський 5 червня у Брюсселі в інтерв’ю кореспондентові Радіо Свобода Григорію Жигалову в прямому ефірі програми «Сніданок» (телеканал «1+1»).
Але свого часу Віктор Ющенко та Петро Порошенко намагатися реформувати Україну, так і не наважившись провести деолігархизацію. А проведення декомунізації без одночасного проведення деолігархизація ніколи не дасть бажаного ефекту. Бо це необхідно робити одночасно.
Напад Росії на Україну нібито відсунув на задній план ще одне важливе завдання, за реалізацію якого боролися українці під час Революції Гідності – демонтаж олігархічного режиму. Адже все, що відбувається в Україні в останні роки – це було не що інше, як титанічні зусилля прищепити демократію до дерева української владної олігархії, у сподіванні, а може вона все-таки хоч якось приживеться. Що з цього всього виходить – ми бачимо на власні очі.
Основна проблема у тому, що діє фактично без змін, закладена ще на початку 90-их років Леонідом Кучмою потворна і цинічна система, яка виключно заточена на пограбування України. Реформувати її не вдалося ні Віктору Ющенку, ні Петру Порошенку і не вдасться ніколи нікому.
А без демонтажу цієї олігархічної системи жодні реформи в Україні не зможуть бути реалізовані. І тут мова має йти не про експропріацію майна і фінансових накопичень олігархів, а на перетворення їх на просто багатих підприємців, які під тиском обставин, змушені будуть перейматися проблемами Української держави.
Як показує увесь двадцятисемирічний досвід відновленої державності України, щоразу вище керівництво часто діє так, ніби попереду у нього ще цілі десятиліття для політичних і економічних експериментів над підвладним народом.
За умов тотальної нестабільності та абсолютної невизначеності розхитується одночасно і віра пересічних українців у те, що в нашій державі взагалі щось можливо змінити на краще.
Основною помилкою колишнього президента Петра Порошенка було те, що він так і не наважився дати українцям свободу дій, а реальні можливості для економічної самодіяльності населення так і залишилися на рівні намірів та благих побажань.
Але як можна викорінити корупцію в штучно сформованому суспільстві бідних людей? Олігархам потрібна відсутність вільного ринку в Україні і наявність низькооплачуваних економічних «рабів», яких дуже просто під час виборів буде обманути за допомогою дешевого популізму.
Та чи усвідомлює президент Зеленський, які «Авгієві олігархічні конюшні» йому потрібно буде очистити? Адже олігархічна система настільки пронизала метастазами корупції і вседозволеності для «обраних», що навіть якби він був політичним Гераклом, то чи б вистачило йому на це сил.
Нинішній стан українського політикуму вимагає і деолігархизації політичного простору. Оскільки неможливо сформувати в Україні стійке громадянське суспільство, якщо не тільки економічні, а й інформаційні основні важелі впливу на це суспільство знаходяться в руках олігархів.
Ситуація в інформаційному полі України так і залишилася незмінною. І пересічний користувач інформаційного продукту бачить спотворену картину українського буття, не завжди об’єктивну й збалансовану. Ситуація у країні, в якій не змінився олігархічний режим, не дозволяє говорити про зменшення впливу олігархів на ЗМІ
Таким чином можна зробити висновок: без свободи дій, доступу до незаангажованої інформації і деолігархизації Україну не змінити. Але чи розуміє це сьогодні президент Володимир Зеленський?
Адже одна справа голосно заявляти про необхідність реформування Української держави, а інша дійсно почати реформи, позитивні наслідки яких громадяни України могли б відчути на собі.