Чи стане Україна пішаком у грі США з Росією

Майбутня зустріч в Женеві президента Сполучених Штатів Джо Байдена і російського диктатора Путіна викликає багато очікувань. По-суті на ній остаточно проявиться ставлення Байдена до України і його позиція щодо підтримки нашої держави. А також виявиться готовність американського президента запустити між Вашингтоном і Москвою «перезавантаження 2.0».

Політика США завжди була прагматичною. Але навряд чи Україна стане розмінною монетою геополітики, пішаком яким Америка може легко пожертвувати. Оскільки жертвувати союзником заради ефемерних домовленостей з Кремлем – страшна помилка.

Бо якщо навіть таке рішення здатне принести якісь короткочасні тактичні плюси, то в подальшому воно може обернутися на величезний мінус. Стати знаком для усі інших союзників США, що і вами також можуть пожертвувати задля благих цілей.

Відмова від підтримки України Америкою могла б стати рівнозначною помилці Путіна, коли він окупував український Крим, не подумавши наперед про можливі для себе наслідки такого нахабного загарбання чужої території. Невідомо чи Путін це усвідомив, але для того, щоб якось скрасити цю свою помилку йому потрібно, щоб і Сполучені Штати зробили щось подібне.

Для України дуже важливо, щоб президент США Джо Байден продовжував і далі цікавитися українськими проблемами. Хочеться сподіватися, що так воно і буде. Проте той факт, що Байден не знайшов часу зустрітися з Зеленський до того, як має відбутися його зустріч з Путіним, говорить що у Вашингтоні вирішили не узгоджувати повністю свої позиції з Києвом доти, поки не почують від Москви, що ж вона хоче від України.

Наразі, якщо б першою відбулася зустріч з Зеленським, то можна було б зробити припущення, Джо Байден обговоривши з президентом України нюанси питання окупованого Криму і окупованої частини Донбасу, готовий на зустрічі з Путіним тиснути на Росію.

Хоча можна не сумніватися, що Путін готовий викинути на стіл свої козирі. Це російські бомбардувальники в Сирії, війська навколо кордонів України, «Північний потік-2», посилення Балтійського і Чорноморського флотів.

Не виключено, що Путін зробить спробу «виторгувати» Україну в Америки в обмін на те, що він не буде чіпати країни Балтії і Польщу, якщо у Вашингтоні погодяться з тим, що Україна є винятково зоною стратегічних інтересів Російської Федерації.

Чи витримає президент США таку спокусу, якщо Москва буде спроможною прогарантувати виконання подібного геополітичного розміну?

Хоча у цій зустрічі головною є не форма, а її зміст. Путін мріє про поділ світу на сфери впливу, і він від своєї мрії відступитися ніяк не бажає. Тому тема України буде одним із головних питань цієї зустрічі.

І зовсім не факт, що усі деталі і нюанси зустрічі стануть відразу відомими світовій громадськості.

Втім, Байден не бачить Російську Федерацію головним конкурентом Сполученим Штатам на міжнародній арені. Основним конкурентом Америки у Вашингтоні вважають Пекін. Оскільки економіка Китаю в наступні роки може почати обганяти американську.

А Росія для Америки була і є регіональним, правда агресивним гравцем, не дивлячись на те, що поки що Російська Федерація є найбільшою країною за своєю площею.

Крім того, необхідно пригадати, що президент США Джо Байден вже не раз заявляв, що його ціль зупинити Китай, а без «держави-бензоколонки» якою є Росія, КНР не зможе досягти своєї цілі – стати економікою номер один в світі.

І хоча навряд чи Вашингтон задля цієї глобальної цілі буде готовим пожертвувати інтересами своїх партнерів, але серйозне обговорення «китайського питання» може підштовхнути США до певних компромісів. Хочеться сподіватися, що за цієї ситуації українські інтереси все ж будуть захищеними.

Позитивом тут є те, що Байден може і не знати, що Путін здатен домовлятися тільки на своїх умовах. Тому, найбільш ймовірним варіантом є той, що сторонам зустрічі вдасться домовитися тільки по неосновним питанням.

Коли після зустрічі Байдена з Путіним надійде інформація, що зустріч пройшла успішно, можна буде сказати, що для України тут нічого хорошого немає.

Якщо ж повідомлять, що зустріч провалилася, то, в такому разі, українці можуть зітхнути з полегшенням, і Америка не відступилася від своєї стратегічної підтримки України.

Очевидно, що одним із основних питань зустрічі Байдена і Путіна також стане проблема «Північного потоку-2».

Але тут необхідно враховувати один момент. Санкції вже накладено і їх повністю скасувати президент Джо Байден не зможе. Оскільки це б принесло величезні репутаційні втрати для Сполучених Штатів.

Тому він змушений маневрувати навколо цього питання. Якщо він піде на якість поступки, то це означатиме одне, за цим криється неможливість сертифікації цього трубопроводу і запуску його в дію.

Що ще більш болюче вдарить по Росії, яка вже почала потирати руки, смакуючи свою ймовірну перемогу над США на цьому напрямку.

Путіна розслабило те, що президент США Байден так і не окреслив «червону лінію» щодо «Північного потоку-2». Але це зовсім не означає, що її взагалі немає. Просто американський президент, який вже 49 років у великій політиці, не бачить можливості вирішувати це питання в лоб.

Адже, якщо восени 2021 року в Німеччині до влади прийде нова коаліція, головна політична роль в якій відводитиметься «зеленим», то це важливе питання може вирішитися саме собою. «Зелені» самі назавжди заблокують «Північний потік-2».

А для Байдена зараз важливо не втрати одного з основних стратегічних союзників США у Європі – Німеччину. Тому він може піти на нібито тактичну поступку, яка дозволить йому зберегти добрі стосунки є Берліном, знаючи, що термін перебування на найвищій посаді в ФРН у головного політичного лобіста «Північного потоку-2» Ангели Меркель закінчується вже через декілька місяців.

А якщо «Північний потік-2» ніколи не вдасться запустити в експлуатацію, то єдине на чому Путін зможе компенсувати свої витрати, це порізати труби і здати їх на металобрухт.

Для Путіна ця зустріч сама по собі важлива тим, що сам факт того, що вона взагалі відбулася для нього куди більш значущий, ніж будь-який договір.

Йому необхідно показати внутрішньому споживачеві його політики, що Сполучені Штати вимушені з ним рахуватися. Заспокоюючи цим «еліту», що їхні маєтки і гроші за кордоном «не згорять», і виторгувати таким чином ще на певний час її підтримку та лояльність.

Позитивом для Сполучених Штатів від такої зустрічі може стати те, що Байден буде здатен показати американським елітам, що так йому вдалося заспокоїти агресивну поведінку Кремля, і Путін не так сильно буде демонстративно розмахувати «ядерним дубцем».

Таким чином – це може бути договір про те, що сторонам геополітичного протистояння потрібно і далі намагатися між собою домовлятися.