Cпівпраця з Росією коштувала президенту ПАРЄ Педро Аграмунту посади
Ймовірність усунення з посади президента ПАРЄ Педро Аграмунта, який неприкрито почав працювати на політичні інтереси Росії, порушує багато питань, на які на Заході тривалий час воліли закривати очі
Не є секретом, що в останні часи дотримання стандартів незаангажованості і об’єктивності не тільки в ПАРЄ, а й у Європейському парламенті явно почало «проковзувати».
Росія різними незаконними методами (включно з підкупом і шантажем) здатна добиватися досягнення своїх інтересів.
Але якщо раніше, після «газпромного служіння» колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера, можна було говорити про появу загрози «політичного шрьодерства», то тепер, після «сирійського скандалу» Аграмунта, цілком логічно говорити про «парламентське аграмунтсво».
Те, що Педро Аграмунт постійно намагався підіграти Москві ні для кого не було секретом, але вояж до Сирії «спалив» його як агента впливу Кремля.
Виявивши недовіру такому заангажованому президенту ПАРЄ, депутати з різних європейських країн фактично вручили йому «чорну мітку» за його співпрацю з Російською Федерацією.
Та «дон Педро», за всієї своєї заангажованості Москвою, мав би таки розуміти, що співпраця з Росією має дві сторони медалі.
А оскільки він багато знає того, оприлюднення чого не дуже б хотілося Путіну і його соратникам, то не можна виключати, що Педро Аграмунт може стати наступним у «списку Чуркіна».
Але цей Аграмунт виявився ще й недалекоглядним політиком, щоб так відкрито засвітитися.
Адже не полети він демонстративно у Сирію з росіянами, то й далі в ПАРЄ спокійно проводив би свою промосковську лінію.
Прикриваючи її лозунгами на кшталт – «я за спокій в Європі». І ніхто б його ні в чому би не звинуватив. Та, видно, Путіну він дуже потрібен був тоді саме у Сирії.
Враховуючи прецеденти продажності політиків, чи не доцільно було б подумати в ПАРЄ і Європейському парламенті про створення спільної «Комісії з політичної етики».
Щоб у подальшому виробити механізми недопущення відвертого лобіювання інтересів Росії, яка вже не перший рік веде гібридну війну з країнами західної демократії.
Це саме мало б стосуватися і України. Подібна «Комісія з політичної етики» мала б відслідковувати і знаходити можливості припинення діяльності політиків і партій, які відверто служать, як у Верховній Раді так і поза нею, інтересам Кремля.