Для путінської пропаганди дата захоплення Росією українського Криму є знаковою

Вибори Путіна для Росії стали черговим політичним фарсом кремлівського клептократичного режиму. Оскільки те, до чого нині готується Російська Федерація дуже мало нагадує вибори, якщо проводити аналогію з їх західними демократичними зразками.

Скоріше ці «вибори» можна визначити, як чергову легітимізацію перебування Путіна на президентській посаді.

При цьому організатори виборчого шоу не бажають хоч трохи ризикнути і випустити на ринг проти Путіна не Собчак і Жириновського, а того ж Навального, щоб було схоже, хоча б зовні, на спортивне з змагання.

Ризик чисто символічний, всі нитки виборного процесу в руках путінської команди, а хоч якась подоба легітимності для його четвертого терміну зайвою не буде.

За такої «легітимізації» вихід, наприклад, того ж Жириновського до другого туру просто не передбачається сценарієм. Адже тоді потрібно було б пояснювати російському електоратові, чому у «вінценосного» Путіна з’явилися серйозні суперники.

Що почало б рушити цілісну пропагандистську ідеологічну конструкцію, за якої російській народ повністю довіряє своєму президентові.

Необхідно звернути увагу на те, що вибори Путіна збігаються з черговою річницею анексії Росією українського Криму. І випадковостей чи збігів у цьому немає жодних. Для путінської пропаганди дата захоплення Росією українського Криму є знаковою.

Тому в Кремлі вибрали саме її для проведення президентських виборів, розраховуючи на те, що це підштовхне прийти на виборчі дільниці навіть ту інертну частину російських громадян, які вважають, що чергове обрання Путіна могло б відбутися і без їхньої участі.

Під час війни Росії з Україною, не дивлячись на те, що вона є нібито «гібридною», розгортання виборчих дільниць Російської Федерації на українській території взагалі виглядає цілковитим нонсенсом.

Особливо враховуючи той факт, що в разі їх проведення агентура ФСБ здатна влаштувати теракти чи різні провокації, аби в цьому звинуватити Україну.

Але можна зробити припущення, що використовуючи дипломатичні канали, Росії таки вдасться домовитися з українською владою про відкриття виборчих дільниць у великих містах України.

Зокрема в Києві, Харкові, Одесі і Львові. А забезпечення безпеки їх проведення змушені будуть взяти на себе українські правоохоронні органи.

Але соціальна безпека самої Російської Федерації, за різкого погіршення економічної ситуації в цій країні, не може гарантувати того, що Росії вдасться уникнути гуманітарної катастрофи.

Адже Путін діє так, неначе він оголосив для росіян свою програму: «Не жили багато, не треба й починати».

І не потрібно дивуватися, що у Росії практично відсутня соціологія з приводу виборів. Оскільки реальні соціологічні дослідження могли б похитнути міф про масову підтримку Путіна росіянами.

Безперечно, підтримка є. Але не така колосальна, якою її подають підпорядковані режиму телебачення і ЗМІ Росії. А коли навіть «Левада-Центр» відмовляється від публікації своїх даних, це означає, що фахівці з цього центру, що проживають на території, яку тотально контролює ФСБ, не хочуть ризикувати своїм майбутнім і майбутнім своїх близьких.

Особливо розуміючи, що переобранню Путіна на президента це ніяк не здатне завадити.

Якщо ж спробувати проаналізувати ситуацію з українцями, котрі проживають на території Російської Федерації, то навряд чи вони готові сьогодні піти масово на заперечення права Путіна вчетверте називатися президентом.

Тим більше, коли ще до завершення «виборчого процесу», в Кремлі вже давно знають якою буде остаточна цифра путінської «перемоги».

Можливо, що тепер вони «намалюють» її не як 85 відсотків голосів виборців за Путіна, а дещо менше, наприклад, 75. Але, по-суті, це нічого не змінить.

Але чи зміниться політика Кремля щодо України після виборів у Росії? Навряд. Оскільки, починаючи від 2014 року, Москва вперто демонструє бажання демонтувати українську державність.

Це було, є і залишатиметься її головною ціллю на українському напрямку.

І якщо Росії не вдасться нав’язати свою формулу «урегулювання» конфлікту на Донбасі, то вона намагатиметься перевести його в заморожену стадію. Бо це також є одним із варіантів для Кремля продовжити дестабілізацію не тільки на цих окупованих землях, а й по всій Україні.

А питання Криму Росія знову намагатиметься винести поза рамки переговорів про свій вихід з українських територій.

Таким чином, не варто розраховувати на пом’якшення російських підходів щодо України. Вони залишатимуться незмінними.

Хоча, можливо, міністр іноземних справ Російської Федерації Лавров буде намагатися виторгувати у Заходу Крим за Донбас, але цей «торг» не матиме жодної перспективи.

Росія занурюється в пітьму на довгі роки. Останні вибори, на яких можна було щось змінити, відбудуться в березні 2018 року.

Потім російський народ буде поступово починати розуміти, що інші навколо нього занадто добре живуть в порівнянні з ними, але буде вже пізно.

Сила, сконцентрована в руках Путіна велика. Шість наступних років неминуче перетворяться на термін, який природа відміряла нинішньому президентові. А Росія вже зараз, за всіма параметрами, перетворюється на регіональну державу, за винятком поки що одного, військового потенціалу.