Газові ігри: якщо Київ не проявить малодушність, то можна перебити стратегічні плани Кремля
Черговий раунд тристоронніх газових переговорів між Європейською комісією, Україною і Росією, який запланований на 28 жовтня, варто розглядати в руслі позиційної «енергетичної війни» Росії з Україною.
Москва хоче виторгувати для себе час, коли запустить «Північний потік-2», після чого вона офіційно відмовиться від газового транзиту через територію України.
Але сьогодні тактична перевага України в тому, що Росія не встигає з термінами введення в експлуатацію цього свого чергового «Потоку». Таким чином, якщо Київ не виявить малодушність, то цілком можливо перебити стратегічні плани Кремля.
Очевидно, що Російська Федерація наполягатиме на підписанні угоди максимум на один рік. Саме до того часу, як вона планує запустити в дію «Північний потік-2».
Дуже важливий момент полягає в тому, чи вдасться російській делегації залякати українських переговірників, що, мовляв, або ви підписуєте договір тільки на рік, або з Нового 2020 ми взагалі припиняємо цей транзит. І, в такому випадку, ви не отримаєте взагалі нічого.
Якщо думати про короткострокову перспективу, то Україні, начебто, краще хоча б ще на рік забезпечити собі стабільну зиму, а там далі, мовляв, подивимося.
Але, якщо розглядати цю ситуацію через призму довгострокової перспективи, то робити цього в жодному разі не варто.
Якщо проявити витримку і стійкість, то цілком реально отримати транзит ще на 3 або 5 років. Якщо ж піддатися тиску з Москви, то ця газова угода з Росією може виявитися пасткою для України.
Адже сьогодні позиція Києва є більш виграшною. Але якщо Україна поведеться на продовження транзитної угоди тільки на один рік, то вона програє стратегічно.
Можна спрогнозувати, що раунд тристоронніх газових переговорів між Європейською комісією, Україною і Росією, не приведе до позитивного результату ні для однієї із сторін.
Москві, яка хоче вирішити це питання по-швидкому, не вдасться дотиснути Україну, а йти на будь-які мінімальні поступки або компроміси Кремль поки не готовий.
Хоча взагалі ці переговори виглядають, як спроба Росії примусити країну, з якої вона веде більше п’яти років гібридну війну, отримати послугу з транспортування свого енергоносія виключно на своїх умовах.
Що є черговою серією гібридного сюрреалізму в російсько-українських взаєминах.