Путін перетворюється на Кощія Безсмертного російської політики

Вони, Путін і його населення, – достойні один одного. У росіян дуже глибоко сидить генетичний страх. Бояться всього – своїх корумпованих чиновників і правоохоронних органів, бояться спецслужб і бандитів.

А навколо Росії, навіть страшно й подумати, окопується «підступне» НАТО, а Америка будує плани «підкорення» нещасних росіян.

Навіть дружній Китай, того й гляди відхопить Далекий Схід і Сибір. До цього  російські ЗМІ з ранку до вечора ще й залякують народ Україною та бандерівцями і тільки одна людина-супермен, може захистити Росію. Й звичайно, що це Путін.

І цей Путін у статусі супермена, ніяк не хоче поступитися великодержавними імперськими «принципами» та продовжує настирно боротися за набуття свого останнього статусу – міжнародного злочинця, з усіма витікаючими із цього гаагськими наслідками.

Масовий вбивця, який править у «кращих» традиціях несамовитих тоталітарних деспотів, промиваючи мізки росіян через підконтрольне режиму телебачення, наближається до того моменту, коли тести ТБ почне заміщати проблема наповнення холодильників пересічних громадян. І от цього тесту Путін може і не пройти.

Він зламав хребет Росії тотальною корупцією, некомпетентним економічним плануванням і блазенською зовнішньою політикою. Ще трохи і у світі почнуть визначати «симптом Лаврова», як синонім ведення клоунської політики відвертої брехні під час ведення справ на міжнародній арені.

Серед програм телеканалу Animal Planet є цікаві сюжети про гіпопотамів. Коли між бегемотами виникає суперечка, спочатку вони стикаються один із одним. А потім відкривають якнайширше свої пащі, які є їхньою зброєю. Як правило, перемагає бегемот, який найбільше відкриває пащу і переможений змушений відступити. Звісно, що це не завжди спрацьовує, але у більшості випадків – це ефективний інструмент залякування.

Приблизно так путінська Росія роззявила свою імперську пащу, залякуючи не лише Україну, але й увесь західний світ. Але велика паща не допомогла Кремлю в Афганістані, не допоможе і у випадку з Україною.

Очевидно, що Москва чинитиме й далі опір вступу України до НАТО і Європейського союзу, але вона марно так довго тримає свою пащеку відкритою, час працює не на Путіна, який явно забув, що для людей більш важливим є розмір їхнього мозку.

Міжнародний злочинець Путін, хоча й веде себе, як хуліган, боягуз всередині. Він нападає на тих, кого, як йому здається, він може легко перемогти. Тому Україні повинна бути надана більш вагома допомога. Адже сьогодні Україна бореться не лише за припинення багатостолітнього контролю Росії над Україною. Вона бореться за те, щоб більше в Європі не провокувалися гібридні війни, інспіровані із зовні сепаратистські повстання та терористичні диверсії.

Фактично Київ знову став на шляху вторгнення монгольських орд до Європи, ментальними правонаступниками яких є Росія. Путін, який діє методами Чингізхана, буде рватися далі у Європу. І якщо його не зупинити в Україні, вторгнення продовжиться до краї Балтії і Польщі.

Аналізуючи ситуацію навколо війни Росії з Україною варто пригадати і те, що у часи СРСР максимальна ціна нафти 101 долар за барель була в 1979 році. Але в грудні 1979 Москва вторглась в Афганістан і вже в 1985 році ціна нафти впала до 30 доларів, що як наслідок потягнуло за собою розпад СРСР.

Зараз прослідковується повна аналогія з подіями більше ніж 30-річної давності. Тільки замість Афганістану потрібно поставити Україну, а заміть СРСР – Росію. І якщо у червні 2014 року за барель нафти росіяни отримували 115 доларів, то на кінець 2017  року ціни впали 63 доларів за барель і будуть і далі падати у 2018.

Проте Путіна настільки «понесло», що він не збирається виправляти власні помилки. Він лише закликає росіян до «стійкості», що у перекладі на людську мову означає продовжувати бути політично пасивними і сліпо сприймати маячну урядову пропаганду.

Ситуація стає все більш напруженою, і якщо Україні не буде надана більша допомога, то це може спровокувати початок вторгнення Росії в держави Балтії. Москві потрібне відкриття «Другого фронту» не тільки для відтягування уваги світової громадськості від війни в Україні. Воно здатне стати тестом на те, наскільки парасолька НАТО прикриває країни-члени альянсу.

Своїм нападом на Україну Москва спровокувала кризу. Поки Путін та правлячі еліти сформовані КГБ будуть знаходитися при владі, Росія з неї вийти не зможе. І війна в Україні – це просто результат цієї кризи, а не причина.

Нині вже цілком можемо говорити, що Росія усе більше стає подібною до Північної Кореї. Та ж підконтрольність життя громадян державі, повна монополізація телебачення, медіа і преси, пропаганда путінізму, як єдино правильного вчення. З єдиною хіба різницею, що Росія володіє сучасними технологіями.

На жаль, світ пропустив той момент, щоб зрозуміти раніше, що Росією править політичний маніяк з хворою особистістю та комплексом «сина двірнички», який раптом став «імператором». І якщо Захід не допоможе по-справжньому Україні, то відразу ж має готуватися до того, хто ж стане в Європі наступним об’єктом нападу Росії.

Адже Володимир Путін є безжалісним вбивцею, який готовий перевернути увесь світ тільки для того, аби утриматися при владі.

Образно кажучи, Путін став Кощієм Безсмертним російської політики. Він, як у Пушкіна, «над златом чахнет» (тобто над «приватизованими» ним мільярдами). Тільки тепер вже виступає не у ролі викрадача нареченої головного героя, а є викрадачем демократії в Росії.

Але коли у російських казках вода надає Кощію Безсмертному надприродної сили, то Кощію-Путіну цю силу надає обпирання на ФСБ та інші секретні служби. І коли в російських народних казках смерть Кощія – на кінці голки, та голка в яйці, те яйце в качці, та качка в зайці, той заєць в скрині, а скриня стоїть на високому дубі, і те дерево Кощій як своє око береже, то у сучасного Кощія все дещо інакше.

Політична смерть Кощія-Путіна – на кінці закінчення часу його диктатури, а ця диктатура може тривати доти, поки обдурені пропагандою росіяни масово не виступлять проти злочинної влади кадебістів.

Дерево путінського режиму з усіх боків підпирають силові структури, і це «дерево» відкидає свою довгу тінь по всій земній кулі. Кощію-Путіну здається, що він правитиме вічно, бо він уже пережив трьох американських президентів і після президентських виборів-2018 сподівається залишитися при владі до 2024 року.

Путінська «довга тінь» ставить тривожні питання про роль російських спецслужб не лише в російській політиці, а й у вирішенні питань на міжнародній арені. Але у чому прорахувалися ці спецслужби, то це у нападі на Україну. І це стало саме тим, на чому Росія спіткнулася.

Согодні Путін у ролі Кощія Безсмертного є головним хранителем «яйця тоталітаризму», і тому усі його подальші кроки на посту президента Росії будуть націлені на подальше викорінення слабких паростків демократії з російських теренів і перетворення їх на порожню формальність. Хоча нині сама історія вже наступає Путіну на п’яти, а він наступає на ті ж граблі, що й багато зарозумілих близькосхідних диктаторів до нього.

Путін-Кощій Безсмертний з усіх сил ховає свою казкову голку, котрою по суті є його особистий рейтинг, в «яйці» фальсифікацій голосів виборців.

На жаль, поки що, значна частина російського електорату ще не готова до складного вибору на кшталт: «aut Caesar aut nihil» (або Цезар, або нічого). Ці росіяни радше згодні на погану стабільність, ніж на хорошу невідомість. І путінська команда цим вправно поки що користується.

Виглядає на те, що усунути Владіміра Путіна від влади може лише народ, який в ім’я демократії має відмовитися від тих путінських корупційних «поблажок», до котрих уже звикла частина населення. Другим варіантом може стати стрімке падіння цін на нафту, за якого діючий в Росії режим вже не буде здатний кидати народу крихти з «газпромівського пирога».

Поки що росіяни не спроможні змусити путінській режим піти на демократичні поступки, адже це б стало прямою загрозою для влади КДБ в Росії. Бо лише об’єднана і сильна опозиція зможе висувати режиму вимоги і добиватися їхнього виконання.

Якщо ж діюча російська влада змушена буде під тиском обставин піти на поступки, то таким чином і вона неминуче почне змінюватись. І неминуче, що саме у цьому місці зламається путінська голка влади. Адже вся сила путінської влади криється у тому, що змінити в Росії за жодних обставин принципово нічого не можна.