Путін зустріччю з Кім Чен Ином хотів продемонструвати глобальний вплив Росії

Путін зустрівся з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином в російському місті Владивостоці. Цю «історичну» зустріч було відкладено в часі, коли Кім ІІІ не приїхав до Москви на святкування в 2015 році 70-річчя перемоги СССР в радянсько-німецькій війні. Тепер же лідер Північної Кореї на своєму бронепоїзді від’їхав не дуже далеко від кордону КНДР з Росією, а не їхав до Путіна через всю величезну територію Російської Федерації, як це зробив його батько Кім Чен Ір у 2011 році.

Це перша зустріч тоталітарних лідерів двох країн. Чотири роки тому Кім Чен Ин не поїхав до Москви тому, що його оточення вважало, що тоді він би відчував себе «втраченим» серед лідерів інших держав, котрі були б більш помітними, ніж він.

Але тепер все змінилося. Саміти Кіма-молодшого з президентом наймогутнішої держави світу Сполучених Штатів Дональдом Трампом, підштовхнули Кім Чен Ина на міжнародну арену.

Нині він не відчуває себе нижчим за Путіна. Кім чітко знає, чого хоче Путін – продемонструвати світові глобальний вплив Росії. Але вождь КНДР грає у свою гру, і не має наміру у всьому підігрувати Москві.

І хоча їхня зустріч більше виглядає символічною, вона може принести додаткові бонуси до політичного капіталу Кім Чен Ина. Тепер, продовжуючи перемовини з американським президентом Дональдом Трампом і головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном, він, після переговорів з Путіним, показує їм, що ще хтось зацікавлений у співпраці з Північною Кореєю.

Хоча залишається з’ясувати, чи зможе Кім скористатися давніми зв’язками своєї сім’ї з Росією, починаючи з його діда і батька, який встановив з Путіним добрі стосунки.

Водночас, політичний вояж Кім Чен Ина до Росії стає тривожним сигналом для Дональда Трампа, оскільки є прямим наслідком «дипломатії нагинання», яка не зовсім вдалася. Для Трампа буде загадкою, чому це його «улюблені диктатори» вирішили так раптово зустрітися, і що в дійсності означатиме ця таємнича зустріч.

Оскільки ракетні двигуни, як і стрімке розгортання ядерної програми Північної Кореї, з’явилися в КНДР саме під час правління Путіна. Адже за своїм науковим і технічним потенціалом Пхеньян міг би ще 100 років й близько не наблизитися до того, що отримав від Москви.

Можна спрогнозувати, що Кім Чен Ин і далі спробує продовжувати свою затяжну гру, в якій позірно про щось домовлятиметься з президентом Трампом, і одночасно виконуватиме все те, що пропонуватиметься непублічно Кремлем.

Різними шляхами і Путін, і Кім настирливо працюватимуть над тим, щоб підірвати й знищити Сполучені Штати. Тут Москва та Пхеньян надійні союзники один одному і їхня головна ціль залишається незмінною.

Затягуючи переговори з Америкою, Кім Чен Ин просто пробує виграти час, сподіваючись, що отримавши ядерну зброю в потрібній кількості, вже він буде здатний диктувати свої умови Вашингтону.

Кім тільки удає, що готовий за певних обставин змінити свою позицію щодо ядерного озброєння Північної Кореї, проте в дійсності він підіграє Росії і Китаю, які претендують на статус наддержав.

Але Кім Че Ин не врахував того, що Дональд Трамп може ревниво поставитися до його зустрічі з Путіним, і тому, під час наступних переговорів з північнокорейським диктатором, буде більш різко пропонувати Пхеньяну свої вимоги.

Виглядає, що в Кремлі запланували створити ще одну кризу, і не можна виключати того, що після повернення Кім Чен Ина в КНДР, конфронтація на Корейському півострові різко загостриться.

Північна Корея грає на протиріччях між Вашингтоном і Москвою. І коли певна непоспішність Трампа в геополітиці створює ситуацію невизначеності у деяких міжнародних питаннях, то Путін не упустить можливості цим скористатися.

У великій політиці головним критерієм є кінцевий результат. Хоча світові держави протягом десятиліть намагаються примусити КНДР відмовитися від своєї ядерної програми, це завжди закінчується тим же самим. Пхеньян робить розпливчаті неясні запевнення, дипломати вкотре звітують про неймовірний прогрес, і, зрештою, Північна Корея зберігає свою зброю.

Глобальні амбіції диктаторів Путіна і Кіма не погасити умовляннями про необхідність дотримуватися правил здорового глузду. Тут для них все поза будь-якою логікою.

У міжнародних відносинах існують символічні правила. Та ні Москва, ні Пхеньян не збираються їх дотримуватися. Північна Корея не готова виконувати вимоги США про безумовну денуклеаризацію, але робитиме, скільки зможе, вигляд, що готова домовлятись домовлятися.

Кім Чен Ин робить усе для того, щоб пізніше поставити американців перед доконаним фактом, що ядерне стримування КНДР – не вдалося, і тому Вашингтон має змиритися з ядерним Корейським півостровом. Що в свою чергу, змусить США розмістити ядерну зброю у Південній Кореї. А це докорінним чином змінить розклад сил в цьому нестабільному регіоні планети.

Росія свідомо розхитує безпекову ситуацію, роблячи все для того, аби Північна Корея і не збиралася розбронюватися.

В КНДР денуклеаризація без зміни режиму неможлива. А зміна режиму неможлива без усунення від влади клану «кімів».

Тому просунутися в ядерному питанні хоч трохи до мінімального порозуміння з Кім Чен Ином не вдасться доти, поки спонукальним чинником не стане особиста безпека диктатора і реальна можливість втрати ним свого насидженого крісла.

Кім ІІІ буде готовий поступитися тільки тоді, коли побачить, що іншого виходу в нього нема. А поки що Путін показує з Кім Чен Ину, що Росія здатна прогарантувати йому зворотне.