Путіну не вдається загнати відпочиваючих в Крим

Можна закликати, примушувати, спокушати, але російський турист в окупований український Крим їхати не бажає. Там некомфортно, небезпечно, незатишно, а головне дуже дорого. А пляжників до моря не пускають. У кого немає грошей, тому це всерівно не по кишені, а в кого вони є, той швидше поїде до Болгарії, чи Туреччини, ніж до анексованого півострова.

Але навесні Путіна знову почало «Кримити». Для розвитку туризму він доручив опрацювати питання щодо будівництва суден для транспортної доступності Криму і розглянути можливість зростання субсидій на авіаперельоти до Сімферополя.

Відповідальними за це все Путін призначив прем’єр-міністра Російської Федерації Дмитра Медведєва, главу Криму Сергія Аксьонова і губернатора Севастополя Дмитра Овсяннікова. Доповідь з цього питання питанні він чекає до 1 червня цього року.

Крім того, довічний президент Росії доручив уряду знайти кошти для продовження федеральної цільової програми (ФЦП) з розвитку Криму і Севастополя з 2022 до 2025 року, говориться на сайті Кремля. Кабінет міністрів повинен підготувати відповідні пропозиції до 1 жовтня 2019 року.

Усе це, звісно, добре. Але хто, хлопці, сказав, що вам вдасться утримувати окупацію цієї української території аж до 2025 року? Та й чи будете ви на той час взагалі в Кремлі?

І як тут не згадати слова самого Дмитра Медведєва сказані кримчанам: «грошей немає, але ви тримайтеся». Звідки ж тепер от так раптом взялися кошти в Росії на кримські потьомкінські проекти?

Мої знайомі росіяни їздили в Ялту до анексії декілька разів і були задоволені. А до «російського» Криму з’їздили тільки один раз і більше не хочуть. Все там дуже подорожчало, пляжі не облаштовані, продукти, привезені з Росії, неякісні. А головне, що хазяйка, у якої вони завжди зупинялися, сказала: «Навіщо нам все це треба було?»

Тай про кричущу антисанітарію не варто забувати. Адже окупаційна влада дуже «специфічно» контролює Кримський півострів. Для путінського ФСБ головне, щоб все там мовчало, та не було антимосковських протестів і виступів.

А те, що місцеві чиновники-мерзотники закривають, не безплатно звичайно, очі, що ті нечисленні ресторани та кав’ярні, які там ще не закрилися, бо вже майже нікого обслуговувати, зливають відходи каналізації просто в море біля пляжів, Москву не дуже й хвилює.

Відкинувши політичні емоції, варто визнати, що хворих на діарею в кримських лікарнях все ж стало менше, оскільки лікарні теж закрили.

Але якщо раніше нічні клуби так «децибелили» відпочиваючих своєю музикою, що заснути до 3 години ночі було просто нереально, то тепер цього немає. Замість цього з’явилися браві «путінські соколи». Які поночі пролітають над будинками кримчан на бриючому польоті. Треба ж їм десь потренуватися перед черговим наданням бомбової «інтернаціональної допомоги» Сирії.

Любителі «русского мира» отримали у підсумку все, що хотіли. І ніякі накази Путіна повернути в Крим туристів – не спрацюють.

Бо нормальні люди не будуть їздити на окуповану територію. Тим більше ще й таку, де корінне населення – кримські татари – піддаються жорсткому тиску і репресіям.

Кримчани потрапили в жорна путінської агресії проти України і нічого не могли зробити: активний опір – це для дуже невеликої меншості.

Хоча тих, хто радісно вітав московську окупацію або тих, хто активно їй допомагав – незначна, хоч іноді гучна меншість.

А більшість – це просто обивателі, котрі змушені пристосовуватися до того, що від них не залежить. Які погано розуміють політичні реалії і не вміють прорахувати навіть середньострокові наслідки.

З кожним роком анексований Крим традиційно приймає все менше відпочиваючих і туристів, що є закономірним наслідком захоплення Путіним чужої території.

Сьогодні «кримнаш» став символом безнадійності і безвиході. Розвиток захоплених територій не передбачений імперською логікою росіян. Донбас розграбовано і інфраструктурно знищено. І для Кремля нові території є плацдармом для подальших захоплень. Крим – не виняток.

Хоча навіщо Путін вкрав в України Крим – зовсім не безглузде запитання. Це спроба увійти в історію так, щоб залишитися в ній назавжди в одному ряду з великими «собирателями русских земель».

Він ні за що не бажав залишатися рядовим правителем. Бо пересічним правителям не прощають те, що може розкритися після їх відходу від влади.
І Путіну здається, що таким чином йому заднім числом спишуться всі його гріхи. На які, завдяки Криму, не будуть прискіпливо звертати уваги.

Однак вийшло все навпаки. Допоки триватиме окупація Криму – ні відпочиваючих, ні іноземних інвестицій там не буде.

І навіть якщо Москва директивно спробує зобов’язати всіх росіян в примусовому порядку відпочивати саме в Криму, вони туди просто не поїдуть.