Ситуація в Російській Федерації критична

Ситуація в Російській Федерації зараз критична, не дивлячись на те, що в Кремлі вважають, що у них є шанси перемогти увесь світ. Росії незабаром доведеться серйозно посилити ресурси, котрі вона виділяє на війну в Україні або почати думати про відступ. Путін нізащо не хоче програвати війну, але для нього реальність є такою, що після того, як важке озброєння почало надходити в Україну, наближається той момент, коли Росії вже не буде на що розраховувати.

У Російської Федерації залишається небагато звичайних озброєнь, щоб посилити тиск на Україну, тоді як Україна тільки починає отримувати важке озброєння з більшою дальністю дії. Крім того, санкції Заходу продовжують посилюватися, і, навіть за російськими оцінками, економіка РФ в 2022 році впаде на 12 відсотків.

Росія програє цю війну і там це знають. Правда коли це відбудеться, це вже інше питання. Розпочавши неспровоковане повномасштабне вторгнення в Україну, Путін перетворив свою країну на державу-парію, репутація якої на сьогодні нижча за репутацію бананової республіки.

Російське населення почне прокидатися тільки тоді, коли рівень їхнього життя опускатиметься до критичного мінімуму. Багато росіян вже знають, що це вторгнення засноване на брехні про те, що Україна є «нацистською». Але щодня все більше зростає кількість загиблих та зниклих безвісті російських солдатів і офіцерів. І незабаром більша частина Росії дізнається про те, що Путін їх просто обманув, вигадавши фальшивий привід для війни в Україні.

Росіяни повинні знати, що політичне лукавство Путіна привело РФ до військового приниження, економічного колапсу та ізоляції від решти світу. І навіть після того, як російсько-українська війна закінчиться, Росія мусить перебувати під санкціями та бути ізольованою доти, поки не погодиться виплатити репарації на відбудову України та оплатити усі ті збитки і втрати, завдані цивільному населенню, яке воно зазнало через військові дії на українських територіях.

Приклад Російської Федерації мусить отверезити усіх інших деспотів і тиранів у світі, що загрози демократіям в державах, які вибрали цивілізаційний західний шлях, як це зробила Україна, будуть незворотно покарані. І що ніхто нікому не дозволить підривати верховенство міжнародного права, демократію та індивідуальну свободу.

Звісно, що найкращим рішенням була б зміна всього керівництва Росії та самого Путіна. Проте російський диктатор й досі розраховує на зниження підтримки Заходом України. Сподіваючись, що Німеччина і Франція, які раніше виконували роль адвокатів Москви, запропонують умиротворення агресора, звичайно, на умовах Кремля.

На жаль, і у Франції, і в Німеччині часто розглядають міжнародну політику через призму бізнесової доцільності. Більше віддаючи перевагу грошам і бізнесу, ніж миру, демократії та верховенству права. Зарозуміло думаючи, що їх всерівно захищатиме Америка, військовий вклад якої в оборонний Альянс НАТО складає до 80 відсотків озброєння і військової сили.

Довгі роки в Берліні і Парижі не звертали уваги на те, що Путін – це перевірений дезінформатор. Який вважає себе неперевершеним стратегом і майстерним тактиком, котрому вміло вдається обводити всіх навколо пальця.

Зрозуміло, що тепер ніхто не вірить жодному сказаному слову злісного «обдурителя». Тому часи, коли він міг ловити інших на довірливості, говорячи одне, а роблячи інше, для нього вже безнадійно минули.

Але Путін, як і раніше продовжує прагнути знищення Української державності та повернення всієї Східної Європи під контроль нової Російської імперії. І поки він продовжуватиме й далі президентити в Росії, миру не буде. Хоча позитивом тут є, що у жовтні йому має виповнитися 70 років, він явно серйозно хворий, і тому може й не дотягнути до закінчення війни, яку сам розпочав.

Кремль планує війну на виснаження, що може вилізти Москві боком, якщо Україні оперативно буде надана сучасна ракетна зброя, котра дозволить знищувати об’єкти військової інфраструктури в самій Росії. Але досі українці не мають достатньо сучасних засобів ППО, які могли б надійно прикрити українські міста від обстрілів російськими ракетами.

Путін ракетами розстрілює Україну. Складається враження, що необхідна зброя, щоб припинити знищення цивільних об’єктів в Україні, може прийти лише тоді, коли частина українських міст і сіл вже лежатиме в руїнах. Звернення щодо цього неодноразово звучало з боку України, але якщо наші західні союзники, через майже три місяці важкої кровопролитної війни, не бачать можливості закрити небо над Україною, то цілком логічно було б надати сучасні засоби ППО, щоб ми могли б це зробити самі.

Також необхідно допомогти, щоб Росія не могла далі перекривати Україні доступ до Чорного моря. Втрата Одеси була б величезною стратегічною втратою не тільки для Української держави, а й для всіх інших країн Чорноморського регіону, – Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини. Адже це тільки посилило претензії Росії на домінування у Чорному морі.

Настав час взагалі відновити можливість для України поновити судноплавство у Чорному морі, звернувшись за допомогою до наших союзників у цьому питанні. Щоб розмінувати морський шлях до Одеси і відновити роботу українського торговельного флоту.

Міжнародне співтовариство має право надавати морський супровід торговим суднам, які йтимуть з Одеси і до Одеси, та мусить зняти російську морську блокаду, враховуючи те, який великий вплив на світові ціни на зерно чинить його надходження з України.

Тому на часі прийняття в ООН рішення надати право військово-морським силам Великої Британії супроводжувати проходження акваторією Чорного моря українських торгових кораблів з зерном і іншим збіжжям з України. Щоб не допусти голоду в країнах Африки і Азії.

Всі злочини Путіна і його команди проти України мусять бути жорстко покарані. Російську Федерацію необхідно знищити економічно. Для цього потрібно якнайшвидше припинити постачання до Європейського союзу російського газу і нафти, доходи від яких продовжують фінансувати продовження російсько-української війни. Економічна доцільність для Євросоюзу не мусить превалювати над необхідністю адекватно відповісти на геополітичні виклики з боку Москви.

Дехто в Кремлі вже відчуває чим для Росії здатна закінчитися воєнна інтервенція в Україну. І починають думати над тим, як зберегти репутацію свого лідера. Але позитивом для України є, що президент США Джо Байден налаштований дуже рішуче. Він націлений не на те, аби надати Путіну можливість «зберегти своє обличчя», а щоб продовжити тиск на Москву, посилаючи їй цим повідомлення, – чим пізніше вона припинить свою війну, тим гіршою буде післявоєнна спадщина Російської Федерації.

Москва постійно демонструє недобросовісність в організації гуманітарних коридорів для цивільного населення і недотримання домовленостей щодо припинення вогню. Але проблема полягає не тільки в тому, що Росія не дотримується досягнутих домовленостей. Будь-який вихід, запропонований Заходом, обов’язково матиме зворотний ефект, якщо Путіна не дотиснути до кінця на всіх фронтах цього непримиримого протистояння.

Диктатор живе за принципом: «Путін – це сама Росія, а після Путіна життя в Росії бути не може». Але схоже, що тепер він не знає, що йому далі робити. Він хоче залякати Захід ядерною зброєю, щоб він припинив надавати підтримку Україні через страх перед збільшенням ескалації. Саме в такому світлі варто розглядати його посили про ескалацію. Хоча це залякування є блефом, і він у цьому майстер.

Настає такий час, коли державам Заходу, особливо країнам ЄС, варто було б подумати про закриття російських посольств в їхніх столицях і вислати всіх російських дипломатів. Адже вони не служать цілі законної дипломатичної взаємодії, а просто є інструментами і рупорами експансіоністської політики деспота.

Росію необхідно ізолювати від цивілізованого світу на всіх можливих напрямках. Путін оголосив війну всій західній цивілізації і цивілізація повинна жорстко відповісти на цей виклик.

Ментальність росіян ніколи не зміниться, як і ставлення до війни. Ізоляція – це правильний шлях, який підштовхне Російську Федерацію до розвалу. Подрібнені частини колишньої Росії стануть меншою загрозою для світу, і, швидше за все, будуть воювати одна з одною.

Поки цього не станеться, мова не йтиме про мир чи справедливість. Йдеться про те, що Росія або є стратегічною загрозою, або геополітично стримується. Остання версія єдино раціонально прийнятна, незалежно від того, як це бачиться сьогодні з Парижу чи Берліну. Тривалий мир настане в світі тільки тоді, коли Росія стане набагато менш потужною, ніж зараз. Її ізоляція безпосередньо сприятиме досягненню цієї мети.

Взаємозалежності мають перевагу в тому, що вони є важелями впливу, якщо це необхідно. У даний час вони використовуються Росією. Це має закінчитися, коли цілісність і суверенітет України будуть повністю відновлені і Українська держава інтегрується в євроатлантичну спільноту.