Тегеран знову прагне ядерності

Як повідомив іранський віце-президент, голова Організації з атомної енергії Ірану Алі Акбар Салехі, на атомній електростанції Натанз розпочали будівництво центрифуг для збагачення урану.

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї розпорядився, щоб Організація з атомної енергії Ірану негайно налагодила підготовку до збагачення урану, якщо ядерна угода, підписана в 2015 році між шістьма державами – США, Францією, Великою Британією, Китаєм, Росією і Німеччиною буде зруйнована після виходу з неї Америки.

«Після наказу верховного лідера ми протягом 48 годин підготували цей центр. Сподіваємося, що об’єкт буде завершений протягом місяця», – наголосив Салехі під час виступу на державному телебаченні, передає Reuters.

Втім, як написав у Twitter державний секретар США Майк Помпео після озвучених Тегераном планів збагачувати уран, – «Ми спостерігаємо за інформацією, що Іран планує збільшити збагачувальні можливості. Ми не дозволимо Ірану розробляти ядерну зброю. Ірану відома наша рішучість. Це приклад того, як Іран по-дурному розбазарює свої ресурси. Нікого не має дивувати, якщо в Ірані продовжаться протести»».

Схоже, що Тегеран перестає робити вигляд, що хоче врятувати ядерну угоду, і починає маневрувати, щоб просто відтягнути час. А потім збирається поставити світове співтовариство перед фактом, що він вже став ядерною державою, як це зробили свого часу Індія і Пакистан.

У такому разі, водночас рушиться вся концепція ядерного стримування і нерозповсюдження ядерної зброї, котра існувала досі. Не говорячи вже про іранську балістичну ракетну програму (адже ніхто не потребує таких ракет для оборони), агресивну регіональну політику і підтримку Іраном терористів, що стало для нього вже ледве не нормою.

Вихід США з угоди з Іраном є добре прорахованим кроком. Крім того, що має на меті суттєво знизити доходи від продажу нафти Тегераном, і цим самим перекрити фінансові надходження для його ядерної і військової програм, він ще й здатен істотно зменшити ресурси, котрі будуть виділятися режимом мулл для озброєння і утримання Корпусу вартових Ісламської революції.

Що може усунути мотивацію у частини персоналу Корпусу вартових під час можливих протестних виступів іранського населення і масового виходу його на вулиці. А це розхитуватиме стійкість  влади ісламських фундаменталістів.

У іранців є два варіанти: вони або погоджуються з необхідністю нести більш високі витрати (при цьому роблячи спроби переконати європейців не повторювати рішення американців), що, скоріше за все, є найбільш вірогідним сценарієм, або вони вийдуть з угоди. Якщо вони виберуть останнє, то Європі доведеться дотримуватися прикладу Америки і вводити санкції, враховуючи те, що інші можливості для стримування ядерної програми Ірану вичерпані.

Намагаючись утримати угоду з Іраном, Європа одночасно пробує продемонструвати йому, що вона тут має свою особливу позицію і не проти продовження її дії, але водночас вона хоче засвідчити США, що старається грати за американськими правилами, якщо цього уникнути не вдасться.

З чого виникають два питання. Перше: якщо ЄС змушена буде діяти в форваторі рішень Америки, то чи зможе вона робити обмежені кроки, щоб не втратити певний бізнес з Іраном? Адже це рішення здатне забрати чимало іранських кампаній з Європи, не замістивши їх американським бізнесом.

Друге: якими будуть кроки у відповідь Ірану? Чи він спробує діяти різко, шукаючи можливості адекватно відповісти, чи займе вичікувальну позицію і почекає до осені. Що забезпечить йому більше поле для маневрів щодо Європи. Адже, за певних обставин, Тегеран міг би погодитися на зміни в ядерній угоді з Іраном і доопрацювання в рамках Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA).

У такому разі, в Тегерані націлені почекати результатів виборів до американського Конгресу, які мають пройти в листопаді. А оскільки дія американських санкцій повністю настає у листопаді 2018 року, то тут можливі варіанти.

Для президента США Дональда Трампа, крім всього іншого, в іранському питанні важливе те, що він зможе виконати свою передвиборчу обіцянку і відмовитися від Спільного всеосяжного плану дій, угоди, яку уклав його попередник Барак Обама.

Якщо ж угода JCPOA буде відновлена Конгресом, який контролюватиметься демократами, то і це підходить Трампу, оскільки означатиме, що на нього не лягатимуть жодні наслідки справи виходу з цієї угоди. І ще він зможе звинувачувати Конгрес у тому, що виконав свою обіцянку, проте йому завадили її повністю реалізувати.

Для Євросоюзу ці ігри навколо угоди з Іраном можуть нести не тільки поглиблення розбіжностей з Вашингтоном, а й послаблення політичного впливу Європейського союзу на міжнародному рівні. Оскільки це вкотре продемонструє, що європейці не мають єдиного бачення, їм важко узгодити свої позиції, а тим паче говорити «одним голосом», і вони не готові до швидких скоординованих рішень.        Власне, на це й розраховують в Тегерані.

Як стверджується в новому аналізі тель-авівського Інституту досліджень національної безпеки (INSS): «Іран сподівається продовжити дію ядерної угоди, вірячи в те, що політичні і дипломатичні методи можуть виявитися успішними. Незважаючи на це, іранське керівництво буде брати до уваги можливість того, що Європейський союз вийде з угоди слідом за Сполученими Штатами. Готовність Ірану до будь-яких несподіваних сценаріїв щодо ядерної угоди, спонукає Тегеран зміцнювати свої міжнародні відносини з іншими країнами світу, а не зациклюватися на введені санкцій США. Повернення економічних санкцій стосовно Ірану, підштовхуватиме його до концентрації уваги на посиленні безпеки і засобах збереження діючої влади».

Саме в такому руслі діяв президент Ірану Хасан Роухані, коли обговорював з президентом Росії Путіним ситуацію після виходу з ядерної угоди США. Ця зустріч відбулася в ході дводенного саміту Шанхайської організації співпраці (ШОС) в Китаї.

Роухані назвав «незаконним» вихід в травні США з ядерної угоди, укладеної між світовими державами і Іраном. А роль Росії в реалізації угоди він охарактеризував, як «важливу і конструктивну».

Російська Федерація хоче використати цю ситуацію в своїх цілях. Як наголосив Путін на зустрічі з Хасаном Роухані, «Іран давно бере участь в роботі Шанхайської організації співпраці. Ми знаємо про ваше бажання здійснювати цю роботу в повноформатному режимі. Наша позиція, позиція Росії вам відома, ми будемо його підтримувати».

В свою чергу, Роухані підкреслив, що двосторонні відносини між Росією і Іраном «з кожним днем розвиваються». Він також зазначив, що Росія і Іран повинні налагодити більш серйозний діалог щодо одностороннього виходу США з ядерної угоди з Іраном.

За цих обставин найбільшу вигоду від недавнього рішення Вашингтона може отримати Китай, оскільки санкції введені Сполученими Штатами, дають Пекіну додатковий аргумент, щоб переконати Тегеран продавати нафту за юані.

А в довгостроковій перспективі це здатне сприяти інтернаціоналізації китайської валюти, можливість чого вже протягом багатьох років шукає китайська влада. Оскільки Китай є найбільшим покупцем іранської нафти. Хоча санкції США можуть перешкодити Китаю купувати іранську нафту, а скорочення поставок цієї сировини на міжнародних ринках спроможне підняти її ціну.

Скоріше за все, рішення президента США Дональда Трампа вийти з ядерної угоди з Іраном ґрунтувалося на інформації отриманій американцями від ізраїльської Служби зовнішньої розвідки (Мосад), якій вдалося захопити повний архів ядерного секретного іранського проекту «Амад» і переправити його на територію Ізраїлю. Мова йде про 100 тисяч ідентичних документів: креслень, паперів, папок і СD-носіїв. А це дало  всі підстави вважати, що Іран і далі таємно продовжує  свої ядерні дослідження і розробки в військових цілях.

І хоча дехто почав висловлювати сумніви в справжності цього архіву, але підробити можна десяток-другий документів, а не інформаційний масив у 100 тисяч матеріалів. Фантастична операція проведена ізраїльтянами, як ніколи раніше, дає можливість відслідкувати повну картину ядерної програми, яку намагався приховати Іран.

Саме ядерній загрозі від Ірану була присвячена нещодавня чотирьохденна європейська поїздка прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. Під час якої він зустрівся з національними лідерами в Берліні, Парижі і Лондоні.

Під час цих зустрічей, незважаючи на помітно різні погляди на ядерну угоду з Іраном, Нетаньягу намагався переконати європейських лідерів співпрацювати з Ізраїлем в питаннях балістичного ракетобудування в Ірані і регіональної стабільності. Що можна розглядати, як важливий етап довгострокової кампанії «стирання» розбіжностей між ізраїльтянами і Європою.

Як підкреслив Біньямін Нетаньягу: «У нас спільні цілі, одна з яких – переконатися в тому, що Іран не отримає ядерної зброї. Вони отримали великі гроші і кредити на мільярди доларів, які витратили не на те, щоб зробити Іран більш помірним, а на підживлення своєї імперської мрії про захоплення Близького Сходу: Ємену, Сирії і так далі. Тому ця угода з усіх боків є поганою.

Ми не дозволимо Ірану закріпитися в Сирії, щоб досягти заявлених ним цілей. Я кажу «заявлених», тому що кілька днів тому вони знову декларували намір знищити Ізраїль.

Вони хочуть доставити до Сирії летальну зброю, щоб мати можливість обстрілювати ракетами всю територію Ізраїлю, і ми не збираємося сидіти і чекати, поки це станеться. Ми цьому протидіємо».