«Троянський газ» до Німеччини. Чи вистоїть Меркель наодинці з Путіним?

В Берліні критикують плани Сполучених Штатів розширити санкції проти путінського газопроводу «Північний потік-2». Про це пишуть у впливовій німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung її політичні кореспонденти   Маркус Венер і Конрад Шуллер.

У цій статті зокрема зазначається, що «Американські сенатори все ще хочуть зупинити новий газопровід між Росією і Мекленбург-Західною Померанією. Плануються санкції проти німецьких компаній та органів влади. Федеральний уряд протестує».

І що «Уряд Німеччини критикує американський план запровадити санкції проти німецької влади та компаній за запланований німецько-російський газопровід «Північний потік-2» у Балтійському морі. Як дізнався Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung у Федеральному міністерстві закордонних справ, можливі каральні заходи вважаються «серйозним посяганням на європейську енергетичну безпеку та суверенітет ЄС».

Автори статті наголошують на тому, що «Критики кажуть, що цей трубопровід в Балтійському морі завдає шкоди транзиту газу через Україну та Польщу, і що Росія отримує дохід для своїх воєн в Україні, Лівії та Сирії».

Вони звертають увагу на той факт, що «Провідні члени Бундестагу також критикували Америку. Представник оборонної політики фракції СПД Фріц Фельгентреу заявив, що Вашингтон проводить «гегемонічну політику». А депутат Бундестагу Родеріх Кізеветтер звинуватив Америку в «подвійних стандартах». Хоча заступник лідера парламентської групи «зелених» Олівер Крішер вважає, «Якщо «Північний потік-2» зазнає невдачі, це також має гарну сторону, оскільки Путін несе витрати. «Можливо, на сирійські школи та лікарні впаде менше бомб».

Тобто в Німеччині переконані в тому, що будівництво «Північного потоку-2» в обхід території України є правильним і необхідним кроком. А намагання припинити «газове вторгнення» Москви до Європи є порушенням суверенітету ЄС.

Все це йде в розріз з заявами канцлера Німеччини Ангели Меркель про те, що її країна підтримує Україну в її боротьбі проти агресії Москви. Яка грубо і цинічно порушила всі міжнародні норми співіснування, створивши небезпечний прецедент для зміни територіального устрою Європи і світу.

В Берліні й чути не хочуть про те, що купуючи в велетенських об’ємах в Росії газ, Німеччина цим самим фінансує продовження російсько-української війни, котра вже триває 7 рік. І готові вступити в конфлікт зі своїм союзником по НАТО Америкою, категорично відстоюючи право фактичного противника Північноатлантичного альянсу – Російської Федерації на газову монополію в Європі.

Затіявши цю газову оборудку, німці почали грати в гру «кожен за себе». А те, що Путін ставить російській «енергетичний чобіт» на горло об’єднаної Європи, Берлін чомусь абсолютно не хвилює. Як і те, що ця монополія може пересварити всю Європу, тому що там мало кому подобається ця нова «газова вісь Москва-Берлін».

Хоча тут є один критичний момент, який ні в Берліні, ні в Москві не бажають враховувати. Мало провести газопровід до Німеччини з Росії, потрібні ще й великі газосховища, де він мав би зберігатися, а ось цього на німецькій території немає. Прокол вийшов у кремлівців, бо про це вони чомусь забули подумати. Де вони збираються зберігати цей «північнопотічний газ»?

Коли самій Німеччині стільки російського газу з двох «Потоків» не треба, а сусідні країни, і це не тільки Польща, добре зрозумівши до чого схиляє Європу Москва, почали терміново шукати альтернативні шляхи постачання газу.

Крім того, коли Німеччина почала «трубопроводити» газ з Росії, це поставило під загрозу стратегічне значення присутності США в Німеччині. Іншими словами, Америка цілком вмотивовано може запитати: «Чому ми тут?»

Можливо, Німеччина сама повинна заплатити за власну безпеку і вносити свою частку в НАТО відповідно до розвитку своєї економіки?  Зрештою, вона добре відновилася після Другої світової війни, і є достатньо процвітаючою, щоб не отримувати постійно «безпекову дотацію» від американців.

Тому цілком ймовірно, що це газове протистояння підштовхне Вашингтон до того, щоб різко поставити перед всіма союзниками по НАТО питання, що й вони мусять платити за свою частку безпеки. Чому, дійсно, США мають оплачувати понад 70 відсотків «безпекових рахунків»?

І чи варто взагалі захищати тих, кому самим не вистачає волі захищатися, і хто з усіх сил бореться за те, щоб впустити до Європи «троянський газ» з Росії?

Це зараз під «парасолькою безпеки Америки», Німеччина може пробувати говорити з Росією на рівних. Але якщо на мить собі уявити, що у Вашингтоні зняли свій захист. Чи готові тоді в Берліні самі, один на один, протистояти Російській Федерації, яка побачить в ослабленій Німеччині свою потенційну жертву? Це зараз вони можуть дозволити собі не платити достатньо внесків до НАТО і, фліртуючи з Кремлем, приймати небезпечні для себе і своїх союзників геополітичні рішення.

А на одинці з Путіним на Меркель чекатимуть зовсім інші політичні сюрпризи. В Москві вистачить фантазії ініціювати Баварську народну республіку, яка нібито попросить у Кремля підтримки і захисту своєї незалежності. А «зеленні чоловічки», вони скрізь «зелені чоловічки».

Бажати американського захисту означає – бажати захисту від російських політичних маніпуляцій, примусу та агресії. Німецька позиція щодо тісної співпраці з Росією не тільки ослаблює її, а й послаблює увесь Північноатлантичний альянс.

Але в Ангели Меркель чомусь ніяк не хочуть зрозуміти, коли трубопровід «Північний потік-2» буде побудований, то і американські війська не зможуть захистити Німеччину від Росії. Путіну не доведеться відправляти танки, щоб диктувати німцям свою волю, він може просто погрожувати відключити подачу газу взимку.

Меркель, як і її попередник Герхард Шредер, стали провідниками енергетичного експансіонізму Путіна в Європу.

Тому зароджується думка, чи не готує собі Ангела Меркель після відставки з посади канцлера Німеччини, місце в раді директорів «Північного потоку-2»? Адже приклад Шредера, який отримав з рук Путіна місце голови Ради директорів компанії ПАТ «НК Роснефть», може виявитися дуже заразним.