Війною в Україні Росія сама себе знищує

ФСБешний режим, який захопив владу в Росії у 2000 році, протягнувши на пост президента свого ставленика Путіна, за більше ніж два десятиліття свого правління показала свою справжню злочинну сутність. Путінський режим не здатний принципово нічого створювати. Він може лише руйнувати, знищувати і давити, щоб за будь-яких обставин утримувати захоплені силою позиції.

Нічого іншого вихідці ФСБ/КГБ не вміють і не знають. Хоча поки що Російська Федерація зберігає видимість нібито якоїсь керованості, проте руйнівні процеси протистояння з усім цивілізованим світом все ближче наближають її до неминучого краху. Росія приречена на загнивання і розпад.

І чим довше буде тривати агонія путінської імперії зла, тим більше негативів та випробувань випадатиме на долю її населення, яке, в своїй більшості, вибрало позицію непротивлення насиллю з боку путінського кримінального злочинного угрупування.

ФСБ захопила владу тому, що в країні не була проведена люстрація, як у всіх країнах колишнього соцтабору, – Варшавського договору. «Кнопка» управління багатомільйонною армією «сексотів» – секретних співробітників та «стукачів», у вигляді агентурного досьє, папок з компроматами і розписками про співпрацю перебувала в руках у ФСБ, на Луб’янці. Ця «армія», по суті електорату, завжди голосує за наказом мафії-ФСБ і голосує за найбільш підлого, підступного, і цинічного збоченця, для якого влада і її дивіденди у вигляді сотень мільярдів доларів – понад усе.

Нинішня «пітерська шантрапа» ніколи не була і не могла бути елітою Росії. Скільки б мільярдів доларів не опинилося у руках її представників, і з усього вже видно, що довго награбованим вони користуватися не зможуть.

Путінська гра у «Велику Росію» наближається до свого логічного кінця. Те, що прийнято називати Російською Федерацією, насправді не є ніякою федерацією і ніколи нею й не було.

Це незрозуміле територіальне утворення, що прикидається «могутньою державою», роблячи надзусилля, аби її поважали і боялися в усьому світі, не маючи для цього жодних підстав.

Росія – це Московія та колонії Московії, які при розпаді СРСР не змогли, з різних причин, уникнути продовження перебування під контролем Кремля. Але сьогодні влада Путіна над Росією починає дихати на ладан. І після того, як путінський режим впаде, неодмінно гостро постане питання про самовизначення і унезалежнення поневолених і колонізованих московцями автономних республік.

Мова йде про Чечню, Татарстан, Удмуртію, Башкортостан, Дагестан, Інгушетію, Кабардино-Балкарію, Калмикію, Мордовію, Саха-Якутію, Карачаєво-Черкесію, Туву, Хакасію, Адигею, Карелію, Алтай, Комі, Марі-Ел. Розпад Російської Федерації може бути не дуже швидким, але системним і незворотнім.

Необхідно враховувати, що, крім внутрішніх процесів дезінтеграції, на територіальну трансформацію Російської Федерації впливатимуть і бажання зовнішніх гравців. Для яких існування агресивної і непрогнозованої Росії у теперішньому вигляді становить велику загрозу. І вони робитимуть все від них залежне, щоб процес розпаду РФ надовго не затягувався. На карті Росії, що розпалася, багато чого можна буде побачити цікавого.

Варто розглянути різні версії початку розпаду Російської Федерації. Однією з найбільш реальних стануть міжетнічні конфлікти у поневоленому Росією Кавказі, на тлі наростання економічного колапсу в РФ.

У цьому випадку небезпечним є вивільнення назовні задавнених і заморожених міжетнічних конфліктів між кавказькими народами, що може стати причиною значного кровопролиття.

Не треба забувати, що усі ці чужі землі було силою приєднано до Росії, вбивствами й терором лідерів і вождів цих поневолених народів, або неправдивими обіцянками надати захист, які виявились чистим обманом.

Наразі все іде до того, що Кавказ зсередини і Китай ззовні підірвуть Росію. І цей момент невідворотно наближається. Коли для Кремля стане фінансово неможливим задовольняти все більше зростаючі апетити президента Чечні Кадирова і його оточення.

Стратегічною помилкою Путіна стало використання газу і нафти не як товару, а як «зброї» для вилучення грошей і майна у Заходу та скуповування нестійкої частини його політичної еліти на кшталт Шредера. Дещо вдалося, але крім футбольних клубів Захід нічим не поступився. Це породило злобу Росії, безсилу і виснажливу.

Кремль вже почав втрачати холодний розрахунок, а діючи на міжнародній арені спорадично і емоційно, програє фактично на всіх напрямках. І злість путіністів, від нездатності що-небудь реально змінити на свою користь, тільки наростає.

«Гра» у відновлену наддержаву, в яку ніхто, крім самого Путіна не вірить, привела Росію до стану напіврозпаду, запустивши процеси майбутнього розвалу. Прагнучи розвалити НАТО і спровокувати розпад Європейського союзу, кремлівці цим самим тільки прискорили процеси дезінтеграції російських територій, які тепер виглядають незворотніми.

Але якщо Путіну штучними методами вдалося певний час імітувати процес «відновлення» Радянського Союзу, то тепер можна сказати, що епоха СРСР закінчується по-справжньому. При цьому потуги Російської Федерації вести боротьбу із Заходом та спроби прилучити інші держави до своєї антицивілізації дуже нагадують дії неслухняного хлопчика, який вирішив відморозити собі пальці на зло бабусі.

Розв’язавши виснажливу гібридну війну з Україною і Заходом, Росія досягає абсолютно протилежних цілей, ніж ті, які були заплановані Кремлем. Намагаючись загарбати українські території і повністю ігноруючи китайську загрозу, путіністи знаходяться на шляху втрати земель на Далекому Сході і в Сибіру.

Оскільки, кинувши більшість ресурсів на зростання військової потуги і силових структур, Москва цим критично ослабила можливості свої економіки. І ніхто їй не допоможе, коли Китай, дочекавшись свого часу, поставить вимогу надання статусу Китайської автономії територіям на сході Російської Федерації, які росіяни раніше дозволили засиляти китайським колоністам.

Путін необачно вирішив зіграти партію у покер з історією. Не розуміючи того, що воюючи з Україною, Росія знищує свою державність. Коли так буде продовжуватись і далі, то Російська Федерація знищить себе сама.

Російська історія вкотре повторюється. Адже процес розвалу СРСР було активовано вторгненням до Афганістану у 1979 році, на якому наполягав тодішній очільник КГБ Юрій Андропов.

Тоді також були застосовані до СРСР санкції, які призвели через декілька років до надзвичайно гострих економічних проблем в Радянському Союзі. Це ж саме прослідковується і після вторгнення Росії до України.

Всі імперії руйнуються. Російська Федерація не буде винятком. Але ідея відродження «Великої імперії» в пропагандистській демагогії чекістів – це досить дієвий прийом маніпулювання свідомістю населення.

Що відволікає його від реальних планів та цілей держателів влади, які пам’ятають долю Мілошевича, Чаушеску і Муаммара Каддафі, й тому, намагаються відтермінувати неминучий кінець, жонглюючи патріотичними лозунгами і гаслами.

Не розуміючи того, що час розплати невідворотно наближається. Всі шляхи до відступу вони відрізали, і їм вже нічого не допоможе.