Народна самооборона. Як захистити себе і своїх дітей

У статті 6 Закону України «Про міліцію» не просто закріплено право громадян сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, ці дії визначені як обов’язок громадян. Тож виконаймо покладений на нас обов’язок!

Кияни активно обговорюють можливість створення загонів самооборони. У деяких районах цю роботу вже розпочали. Ініціативу не можна розглядати як вияв партизанщини, бо ж участь громадян в охороні громадського порядку закріплена у низці законів України. Тож зроблений короткий правовий аналіз законів України «Про міліцію» «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» може допомогти тим, хто розпочав чи розпочинає цю роботу.

Так, відповідно до статті 6 «Сприяння державних органів, громадських організацій, трудових колективів і громадян у виконанні завдань міліції» Закону України «Про міліцію» (прийнятий в 1991 р. з чисельними щорічними змінами аж до 16 січня 2014 р.) державні органи, громадські організації, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Якщо аналізувати другу частину статті 6 Закону України «Про міліцію», в якій зазначено, що «міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва», то напрошується висновок про те, що міліція мусить підтримувати ініціативи громадян щодо охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю.

Це означає, що за звернення громадян до органів внутрішніх справ щодо власної самоорганізації для реалізації обов’язку сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, представники останніх не можуть відмовити їм на будь-яких законних підставах. Тобто, заборона таких народних ініціатив, або відмова їх підтримати з боку ОВС, є незаконними.

При цьому «примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється».

У 2000 р. Верховна Рада України прийняла ще один Закон – «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

У статті 1 цього Закону «Засади участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» чітко зазначається, що громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, і навіть посадовим особам (!) у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства від протиправних посягань.

Такі громадські формування можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції, асоціації громадських формувань тощо.

Процитую ще декілька положень Закону України «Засади участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», які допоможуть визначити основні організаційні форми участі громадян та їх діяльності.

Ці положення варто знати, якщо є ініціатива щодо участі громадян в охороні громадського порядку й є бажання здійснювати таку діяльність у межах чинного законодавства.

Стаття 2 «Правова основа діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону» визначає такою Конституцію України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.

Висновок: ініціюючи охорону громадського порядку народними силами як системну діяльність, необхідно, хоча б коротко, прописати положення – основні цілі, принципи, форми діяльності тощо. Це зробити нескладно, але важливо. Складники, які має бути відображено у положенні прописані в статті 5 Закону. Це: 1) назва, мета, завдання громадського формування та його юридична адреса;

2) відомості про структуру формування і територію, в межах якої провадитиме діяльність;

3) визначення порядку створення та діяльності керівних і виконавчих органів (штабів, координаційних рад, правлінь), їхніх повноважень;

4) умови і порядок прийняття громадян до громадського формування і вибуття з нього;

5) статутні права та обов'язки членів громадського формування;

6) джерела надходження, порядок використання коштів та іншого майна громадського формування;

7) порядок відшкодування витрат на використання приватного автомототранспорту або у разі завдання збитків майну члена громадського формування під час виконання ним своїх обов'язків;

8) порядок внесення змін і доповнень до положення (статуту);

9) порядок припинення діяльності громадського формування і вирішення питань, пов'язаних з його ліквідацією. Положення (статут) узгоджується з керівництвом відповідного територіального органу внутрішніх справ, а також виконавчого органу ради, на території якої діятиме це громадське формування. Про спілкування із ними дивись коментар до статті 3.

У статті 3 «Засади організації та діяльності громадських формувань» зазначається, що такі формування створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань. Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ.

Наскільки реально дотримання статті 3 в сучасних умовах протистояння і високого рівня недовіри один до одного між міліцією (всією, не кажучи про Беркут) та суспільством?

З моєї точки зору, імплементація (чи неімплементація) положень статті стане лакмусовим папірцем щодо ставлення міліції районного рівня до такої самоорганізації громадян.

Це означає, що сформувавши групу по охороні громадського порядку необхідно провести зустріч з керівником районної міліції, довівши до його відома народну ініціативу і нагадавши про цей закон та Закон «Про міліцію» запропонувати підтримку.

Потрібно говорити. Потрібно домовлятися, якщо ми хочемо миру, спокою та порядку. Необхідно також провести зустріч із головою РДА або керівником органу місцевого самоврядування. Мета та ж сама – як і у зустрічі із керівником міліції.

Стаття 4 Закону визначає порядок створення громадських формувань з охорони громадського порядку – на добровільних засадах за місцем роботи, навчання або проживання громадян. Рішення про створення приймається на зборах громадян. Має бути не менше 10 осіб.

І ще один аргумент, що влада має допомагати – цитую: місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи надають всіляку допомогу та підтримку у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку.

Це означає, що можна створювати об’єднання за місцем проживання. Тож район – це та одиниця, яку має бути покладено в основу створення таких організацій.

Статті 6, 7, 8 присвячені питанням реєстрації такого об’єднання. Не буду зупинятися на них детально. Сподіваюсь, що поки сплине термін реєстрації, робота об’єднання вже стане непотрібною, бо будуть виборені мир та спокій. В разі необхідності – вся інформація в самому Законі.

Основні завдання громадських формувань з охорони громадського порядку (стаття 9) – відразу частина положення про об’єднання: надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам; інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили тощо.

Їх перелік відображає ідеї, які вже сьогодні активно обговорюються в соціальних мережах щодо основних завдань народної самооборони або груп самоорганізації населення.

Права громадських формувань з охорони громадського порядку сформулювані у статті 10. Найбільш актуальні – участь у забезпеченні охорони громадського порядку (правда разом з працівниками міліції) та вжиття (спільно з працівниками міліції) заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів.

Тож це ще один тест на дотримання законності з боку міліції району. Таких тестів у міліції ще буде чимало. Бо майже в кожній статті йдеться про спільну діяльність представників ОВС та громадськості. І тест на винахідливість громадян у справі переконання міліції!

Прописані в Законі форми і методи роботи громадських формувань з охорони громадського порядку (стаття 11) – спільне з працівниками органів внутрішніх справ, патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, у місцях компактного проживання громадян тощо.

Члени громадських об’єднань мають наступні права (стаття 13). 1) Брати активну участь в охороні громадського порядку, припиненні адміністративних правопорушень і злочинів та запобіганні їм. 2) Під час виконання обов'язків мати особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну пов'язку – потрібно взяти на замітку. Знов же таки – нескладно. 3) доставляти в міліцію осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місті вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;

Члени громадських формувань під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку після обов'язкового пред'явлення посвідчення члена громадського формування мають право: вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів, а у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу; доставляти до ОВС осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення; складати протоколи про адміністративні правопорушення – ЗВЕРНІТЬ НА ЦЕ УВАГУ – ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Мають право під час виконання обов'язків члена громадського формування використовувати за власним бажання свій або інший приватний автомобіль та навіть застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Щодо останніх то ним присвячений цілий розділ – «Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів». Тож члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону під час спільної з працівниками органів внутрішніх охорони порядку мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку використовувати холодну та вогнепальну зброю, в тому числі мисливську, яка згідно з чинним законодавством перебуває в їх особистому користуванні.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів, керівники підприємств, установ, організацій у межах своєї компетенції, а також громадяни сприяють громадським формуванням в охороні громадського порядку (стаття 15).

Злісна непокора членові громадського, а також його образа та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою відповідальність згідно з законом (стаття 17). У цій самій статті прописані навіть правові і соціальні гарантії членам таких формувань, а також можливі види заохочення (стаття 18)!

Про те, чим зобов’язані органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації допомогти громадським формуванням йдеться в статті 19. Це - службові приміщення, необхідний інвентар та засоби зв'язку. Приміщення правда надаються у місячний термін після їх реєстрації. Сподіваємося, що це вже не буде потрібне.

Повертаючись до тексту статті 6 Законі України «Про міліцію», нагадаємо ще раз, що в ньому закріплено не просто право громадян сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Ці дії визначені як обов’язок громадян.

Наш з вами обов’язок – захистити нас самих, наші сім’ї та наших дітей!

Тож виконаймо покладений на нас обов’язок!

Джерело: Третя Українська Республіка