Думаєте, Одеса в траурі після смертельної пожежі?

«Але ж життя триває, - каже мені одна хороша знайома, - ми не можемо все перекреслити і говорити лише про це».

Можемо. Все перекреслити і говорити лише про це. Колись все буває останньою крапкою. Ця пожежа якраз і є таким водорозділом.

В місті, де почали хоронити своїх загиблих, де травми і болі сконцентровані за адресою Троїцька, 25, маємо про це говорити всі дні. Ставити питання, отримувати коментарі, прогнозувати дії, аналізувати бюджети – пресувати відповідальних персон і очільників міста, вимагаючи відповідей на безпекові питання і вимагаючи безпекових дій.

Я обдзвонила кілька пафосних одеських ресторанів. Легенда така: ми з подругами хочемо посидіти ввечері, забронювати стіл, чи буде жива музика і яка саме? Буде. Звісно. Все за розкладом – десь з 18.00, десь з 19.00. Далі я вже висловлювала занепокоєність, що в країні траур, а у мене гості, ми хотіли відпочити, переживаємо, що розваги скасовані…

Знаєте, що мені відповідали? Практично одне і те ж: люди должны отдыхать, у нас стены толстые, звукоизоляция, понимаем вас, сами от этого страдаем (!) і так далі. Тобто, що нам ваш траур, у нас жива музика за розкладом і хочемо гоп-ца-ца.

Не вказую назви лише тому, що далі я всім своїм співрозмовникам пояснила, що не варто їм танцювати, коли місто плаче. Бо ж перевіримо.

Одна розмова мене досить напружила. На тому кінці телефону у мене запитали:

- Что, опять кого-то убили?

- Многих. На пожаре в центре Одессы.

Після паузи: - Так уже ж все потушили.

Нагадаю, в перші години трагедії, пожежні екіпажи виїхали на рятувальну операцію, не маючи необхідного обладнання. Нагадаю, пожежникам почали допомагати одесити. Нагадаю, київське керівництво ДСНС заборонило своїм співробітникам тут, в Одесі, навіть говорити про те, що їм чогось не вистачає. Натомість запевняли, що всього достатньо. Ми маємо СМС-повідомлення співробітника: «ФИО вчера запретил озвучивать нужды пожарных, вплоть до увольнения».

Волонтери повідомляли що пожежникам не вистачало нічого, вони працювали практично голими руками. До бензопилок було 4 ланцюги. 10 пар берців привіз дизайнер Костянтин Леонтьєв.
.

Міська влада, яку ми маємо нещастя мати, заборонила волонтерам допомагати, запевнивши всіх, що постраждалі та їхні сім’ї мають все, що потрібно. Натомість ця влада привела на місце трагедії так званих «своїх» волонтерів, дозволивши їм перебувати на місці трагедії, топтатися там і контролювати ситуацію. І це в той час, коли журналістам заборонили виконувати свої професійні обов'язки, не допускаючи до місця трагедії.

Журналістам ні, а місцевим фрікам, які навіть не ховають своєї співпраці з мерією, можна.

Далі – більше. Заступник Труханова, Павло Вугельман, раптом оголосив збір коштів серед одеситів. Він запропонував бажаючим перераховувати гроші на … бюджетний рахунок мерії, які потім мали би піти в спеціальний фонд. Цей збір було оголошено після того, як мерія оприлюднила повідомлення про забезпечення всім необхідним постраждалих.

Скрін питань до Вугельмана і його відповідь ви можете прочитати під цим постом. Пояснює, що «люди хочуть збирати додатково, то ми їм і запропонували таку опцію».

Відео нижче – це епізод спілкування мера (в титрах він Г.) з волонтерами на місці трагедії. Оцініть рівень і контекст. Гадаю, вам вистачить 1 хвилини відео, щоб зрозуміти дно.

А сьогодні я побачила пост одного одеського активіста і волонтера. Він справді багато робить для міста. Так от, питання в пості було таке: ті, хто сьогодні на Майдан збирається, ви самі хоч щось зробили для того, щоб пожежники були екіпіровані? ви хоч щось їм купили?

Справа в тому, що ми виходимо на Майдани для того, щоб нам не доводилось самим екіпіровувати пожежників. Не доводилось самим одягати армію. Не доводилось самим лікувати тяжкохворих дітей.

Якраз ті, хто виходить на Майдани, знають ціну безпеки, відповідальності і свободи. І хочуть жити гідно. Захищено. Справедливо.