Залиште у спокої Уляну Супрун!
Чи знаєте ви, що з червня 1991 року в Україні працює вже 22-й міністр чи в.о. міністра охорони здоров‘я?
І 13 із них працювали на посаді 1 рік або менше.
Міністри - «довгожителі»:
Юрій Спіженко, червень 1991 - червень 1994;
Андрій Сердюк, вересень 1996 - січень 1999 (це другий термін, перший був з лютого по липень 1995);
Віталій Москаленко, січень 2000 - листопад 2002;
Андрій Підаєв, листопад 2002 - лютий 2005;
Юрій Поляченко, вересень 2005 - березень 2007;
Василь Князевич, грудень 2007 - березень 2010;
Раїса Богатирьова, лютий 2012 - лютий 2014 (це друга іі каденція, до цього була міністром з січня 1999 до січня 2000);
Олександр Квіташвілі, грудень 2014 - квітень 2016;
Уляна Супрун - з 1 серпня 2016 року.
І така ситуація практично в усіх міністерствах. Що вони можуть зробити толкового, окрім як подбати про себе?
У нас за роки незалежності було 14 прем‘єр- міністрів і 4 в.о. П‘ятеро із них виконували обов‘язки двічі.
Найменше міністрів в Кабміні було, до речі, у Ющенка - 15 і 4 віцепрем’єра. Найбільше - у Лазаренка, аж 29 і 9 віце-прем‘єрів.
Міністрів енергетики та вугільної промисловості взагалі змінювали 22 рази. Зараз 23-й вже.
Навіть міністр спорту вже 14-й.
Слава богу, що міністр освіти лише 10-а.
Про яку інституційну пам‘ять можна взагалі розмовляти?
Тут в офіс на 10 людей приходиш - і потребуєш часу, щоб розібратися.
Коротше, залиште у спокої Уляну Супрун.