Порятунок України в баптизмі?

Після мого посту про Реформацію мені почали писати: мовляв, я не розумію значення протестантизму для історії людства. І Україна - якби була протестантською - була би цілком іншою. І - як аргумент - Макс Вебер, «Протестантська етика і дух капіталізму». 
Я ж згадав, як один мій приятель, історик, наводив абсолютно простий приклад. «Протягом останніх 500 років і католики, і протестанти займалися колонізацією Америки. Для католиків пріоритетом було навернення індіанців у істинну віру, перетворення їх на ревних католиків. Колонізація супроводжувалася місіонерською діяльністю. Для протестантів з їх практичністю і прагматизмом індіанці не становили жодного інтересу. Скоріше вони були проблемою, яку вирішили просто і прямолінійно. Ось це і є протестантська етика». 
Ось ця простота і прямолінійність як основа етики дуже добре допомагає у бізнесі і політиці: протестантизм не передбачає актуалізацію поняття «совість» - чи це стосується винищення індіанців, чи скинення атомної бомби на Хіросіму, чи здачі Криму Росії. Достоєвський як явище не міг з'явитися у протестантському середовищі - саме тому він настільки популярний серед інтелектуалів, вихованих на протестантській етиці: його намагаються збагнути, відкрити.
Незадовго перед смертю Маркс написав листа Вірі Засулич, російській революціонерці. Він зізнався, що свою теорію базував на західній, читай протестантській соціологічній основі і статистиці, а тому не вірив, що марксизм швидко проросте в Росії. Чим обернулися спроби насадити продукт протестантської етики на патріархальний непідготовлений ґрунт Східної Європи та Азії, добре відомо. 
Я не противник протестантизму в різних його проявах. Ми співіснуємо у паралельних духовних світах і я поважаю право протестантів на власну молитву. Просто не люблю, коли мені хтось починає «втирати» про універсальну духовну панацею для України і говорити, що всі наші біди від того, що ми досі не навернулися в баптизм. 
Перепрошую, що елемент приватної дискусії виніс у публічну сферу - але бачу, що подібний лейтмотив нині звучить у цілого ряду авторів.