Нардепи хочуть знищити авторське право під виглядом «дбання про культуру»

Фото: wisegroup.com.ua

Весь цивілізований світ дбає про права авторів. І не тільки під час карантину

Цей текст не про музику. Цей текст про те, як її хочуть знищити.
Я прошу дочитати його до кінця. І ви зрозумієте, чому від сьогодні я мовчатиму.

Зазвичай ви звикли уявляти улюблених артистів успішними та безтурботними.

Але всі ми розуміємо, що такими їх роблять тисячі чи мільйони простих людей, купуючи їхню музику чи квитки на концерти, або навіть замовляючи їхні приватні виступи, що для багатьох артистів є абсолютною нормою. Хоч за це майже ніколи не згадується, але скажу вам — звично дякуючи зі сцени, артист підсвідомо дякує саме за це.

Окрім слухачів є інша категорія користувачів, що отримали право поширювати авторський контент, транслюючи вам його безкоштовно, завдяки засобам масової інформації, або озвучують публічні заклади: ТРЦ, кафе, бари, ресторани та спортклуби, натомість заробляючи з продажу свого товару, послуг та з реклами між треками чи посеред них.

Для розуміння важливості музичного контенту у заробітку: уявіть на мить, що в місцях, де ви зазвичай невимушено слухаєте музику, замість неї - тиша, що руйнується раптовими оголошенням, теж саме - на радіо і замість улюбленого талант-шоу на ТБ - розмови та сурдопереклад без музики, а потім - улюблена реклама, суцільна реклама, звісно, без музики.
Тобто, музичний супровід комерціалізовано і вже давно є невід’ємним засобом впливу на реалізацію товару, послуг та розваг. Відповідно і сама музика є товаром, за який охоче чи не дуже, але платять користувачі, точніше - сплачують роялті за використання авторських чи суміжних прав.

В Україні, незважаючи на сформований шоу-бізнес зі своїм топ-сегментом, що легко збирає Палац Спорту чи, навіть стадіони, вітчизняний обсяг роялті за публічне використання авторської музики, в десятки разів менший, ніж у будь-якого сусіда, що немає локальних «стадіонних» артистів. А нині руками чинної, як і минулої влади, та охочих опікуватися авторськими правами, багатостраждальна сфера доведена до КОЛАПСУ. В ній не дбають про авторів. В ній їх використовують, зневажають та знищують бажання надалі творити.

Переважна більшість артистів/авторів мовчить, не мараючи імідж «неблагородною сферою». Інші — боряться, поки мають натхнення, решта — зіткнувшись із заплутаною сферою, кладуть геть усі свої надбання у «братську могилу» щедрого видавця, з надією на втратити бодай якусь копійку.
А йти проти системи - не заробити ні слави, ні грошей.

Два роки тому цю проблему намагалися врегулювати законом «Про ефективне управління авторськими та суміжними правами», але марно, бо в кривих руках - має вибіркову дію, тому внутрішня боротьба за право на розподілення авторських грошей триває.

Організації видавців/субвидавців отримали від комісії з профільного міністерства (МЕРТ) користувачів та від самих себе, акредитацію у кількох сферах, а про авторів та їх авторську організацію, що за логікою, мала б опікуватися саме авторськими правами — зубули. Натомість, люб’язно порадивши йти до стійла видавців, не зважаючи на членство нашої громадської організації УААСП у міжнародному товаристві, єдину на ринку діючу програму з розподілу, найбільшу авторську спільноту України, що опікується майже усім світовим музичним каталогом авторів світу.

«Бо це ж не забава», натякаючи на борги минулого керівництва, до яких самі ж очільники установи і доклалися, «ефективно» заборонивши проводити діяльність. Про те, що за кілька місяців авторська організація по-справжньому стала авторською, відповідає світовим критеріям та стандартам, має дієву Наглядову та Авторські ради, що очолюються видатними авторами, втричі оптимізувала витрати та попри все продовжує сплачувати роялті - не чують.
Давайте краще про борги... Може краще порахуємо скільки ми недоотримали через вашу бездіяльність?

Так може тривати вічність, за цей час, молоді автори втрачають актуальність своїх творів, не отримуючи зароблене, старі помирають, залишаючи правонаступникам 70 років надії, замість грошей.

Я би, можливо, не піднімав цю проблему, якби карантин її не каталізував.
Ні я, ніхто з нас - не маємо іншого життя.

Сьогодні автори/виконавці втратили можливість проводити концертну діяльність на невизначений період, а тепер можуть втратити і роялті від використання прав на їхні твори. І не тільки на час карантину, а на всі наступні роки.

Сьогодні законотворці прийматимуть на комітеті законопроект на «Підтримку культури та креативних індустрій», що, насправді, захищатиме не зовсім креативників, а тих, хто використовує продукти їхньої діяльності, влаштувавши їм канікули. В чому тоді підтримка культури і чи запитали ви у авторів — хочуть вони звільнити користувачів від сплати роялті?

Чому влада в інших країнах світу навпаки наполягає на терміновій виплаті винагороди своїм авторам, а у нас навпаки? Чому 140 міністрів країн світу закликали підтримати авторів, а наша підтримка - бути відвертим - підтримка кількох олігархів власників медіа та бенефеціарів іншого бізнесу?

Хоч кажуть, дещо доброго і в нашому законопроекті — гранти деяким митцям та фінансування інших сфер, але не обговорюватиму те у чому не знаюсь.

Сьогодні в стінах Ради буде чергова спроба знищити авторське право під виглядом «дбання про культуру». Народні обранці розглядатимуть законопроект 3377, який звільняє користувачів від сплати роялті і не дозволяє авторам та правовласникам отримати своє навіть за минулий період. Тобто, музику авторів України та світу було використано поза законом.

Діяльність нашої організації заблоковано. Ми неодноразово пропонували внести нашу правку до законопроекту, яка б поставила усіх в рівні умови і дозволила проводити діяльність. Але нас не почули.

Якщо ви не чуєте наших слів, можливо, ви почуєте наше мовчання?

На цьому відео я мовчу і прошу вас долучитися до акції, поширити цей пост та записати своє відео з хештегом #silentprotest.



Весь цивілізований світ дбає про права авторів. І не тільки під час карантину.

Друзі, давайте не укорінюватися у статусі дикого племені і дамо шанс розвивати культуру. Бо без неї Україна немає майбутнього і не зрозуміло за що саме ми воюємо.

Дякую за підтримку і небайдужість.