Недоторканні: «полювання на відьом» чи пошук справедливості?

Ось тепер можна зробити висновки про депутатську недоторканність. На сьогоднішні трансформація інститутів демократії в українському суспільстві проходить через ототожнення з корупцією. Цей процес не оминув інститут депутатської недоторканності.

Якщо говорити юридичними термінами, то в конституційному праві депутатський імунітет — привілей депутата, однак не особистий привілей, а гарантія його безперешкодної діяльності. Депутатський імунітет як норма є в усіх країнах Європи. Інша річ, що питання позбавлення імунітету за злочин, адміністративне правопорушення або з етичних міркувань тощо регламентується низкою законів, положень і норм, що забезпечують швидку процедуру. Логічну, прозору, а головне — результативну.

На сьогоднішній день Україна є «власником» майже абсолютної депутатської недоторканності для депутатів парламенту. Практично у всіх державах депутат позбавляється імунітету у випадках його затримання на місці злочину. Тоді його арешт проводиться без санкції парламенту. Статус депутата мало чим відрізняється від статусу звичайних громадян лише в англомовних країнах.  У Великій Британії депутат не користується імунітетом від арешту у зв’язку з порушенням і розслідуванням кримінальної справи. Зокрема, для арешту парламентарія тут достатньо формальної згоди голови палати. У США депутатський імунітет зафіксовано в розділі 6 ст. І основного закону. Тут, зокрема, сказано, що «сенатори і представники… у всіх випадках, окрім зради, тяжкого кримінального злочину і порушення громадського порядку, не можуть бути заарештовані під час їх присутності на сесії відповідної палати, а також при слідуванні до палати і повернення з неї».

Україна не зовсім відповідає тим вимогам, що сприяють чи обґрунтовують скасування недоторканності. Недоторканність треба знімати, але до цього треба першочергово потрібно зробити незалежну судову владу, незалежного та політично незаангажовану Генеральну прокуратуру. Зберігається ризик переслідування з політичних мотивів, якого може зазнати будь-який депутат, що виступить проти чиїхось потужних інтересів. Але все ж таки, всі громадяни України, незалежно від матеріального і соціального статусу, повинні бути рівні перед законом. Під таким кутом зору депутатська недоторканність, може бути якщо не скасована повністю (оскільки тією чи іншою мірою вона існує в більшості цивілізованих, демократичних держав), а хоча б істотно обмежена.

Основною загрозою зняття депутатської недоторканності є те, що депутати стають заручниками виконавчої влади, яка буде робити, що захоче в разі прийняття небажаного для неї рішення. Звідси, якщо вище керівництво захоче когось покарати, сфальсифікувати результати виборів чи призначити свою людину на керівну посаду – це станеться незалежно від того, чи є недоторканність.

Те, яке суспільно-політичне та правове значення має інститут депутатської недоторканності переконливо ілюструє період президентства Віктора Януковича (25 лютого 2010 року — 22 лютого 2014 року), коли відбулася узурпація державної влади. Можна обґрунтовано припустити, що одним із чинників, який не дозволив попередньому президенту повністю взяти під контроль парламент і зруйнувати парламентаризм в Україні, остаточно узурпувати державну владу, була наявність депутатської недоторканності.

Антикорупційний перфоменс

Тема депутатської недоторканності в інформаційному просторі є не новою, а кампанія зі скасування  недоторканності депутатів завжди є «доречною» темою під час передвиборчих кампаній для підняття рейтингу влади чи інформаційних приводів. Загалом за роки українського парламентаризму недоторканність скасували лише з 14 депутатів, і останні в цьому списку всім відомі.

На фоні повалення реформаторських законів, провладна частина парламенту вирішили показати українському суспільству та західним партнерам «результати» своєї роботи з корупціонерами. Розенблату, як одному зі спікерів фракції БПП оголошує підозру не менш провладний Генеральний прокурор. Справа Розенблата та Полякова не проста гра «зачистка своїх» без результату та приклад відсутньої стратегічної боротьби з корупцією. Прокуратура підозрює Розенблата в отриманні хабарів за внесення до парламенту законопроекту щодо зменшення ренти за видобуток бурштину з 25% до 5% та лобіювання інтересів компанії «Фуджейра», яка займається видобутком бурштину. За версією прокуратури, Розенблат вів переговори з представницею компанії, яка насправді була агенткою НАБУ під прикриттям.

 У розвинутих країнах, таке лобіювання інтересів є цивілізованою практикою, що дає змогу різним групам інтересів, міжнародним в тому числі, бути залученими до процесу ухвалення рішень і вироблення політики. Щоправда, звісно, за рішення депутат не може отримувати гроші. Але інституційно цей процес не врегульовано. Якщо питання не вирішиться у найближчій перспективі проблеми лобістської діяльності у Верховній Раді України стане однією з основних перепон для прогресу в боротьбі з корупцією та запобігання конфлікту інтересів парламентарів.

Нардеп Євген Дейдей на політичні арені не такий відомий, як інші фігуранти недоторканності. Але «Народний фронт» вирішив пожертвувати молодим нардепом для кількісного показника боротьби з корупцією. Відповідно до законодавства України, завідомо недостовірні відомості в декларації тягне за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність. Проте ГПУ потрібно буде довести факт такої невідповідності та умисел декларанта на внесення завідомо неправдивих відомостей. Тобто попереду тривалий судовий процес.

Земельні справи Олеся Довгого та Михайла  Добкіна

Депутат від групи «Воля народу» Олесь Довгий залишився задоволеним рішенням регламентного комітету і сам попросив комітет зняти з нього недоторканність. І не дивлячись на перфоменси Генерального прокурора в його бік, впевнений, що доведе в судовому порядку свою невиннуватість.

У  випадку зняття депутатського імунітету та доведення провини Довгому загрожує позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від 500 до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кульмінацією останнього сесійного тижня було зняття недоторканості з представника Опозиційного блоку Михайла Добкіна. За арешт якого проголосувала більшість коаліції, проте публічного арешту в стінах ВРУ влада не допустила, тому що це мало б зовсім інші політичні наслідки. В грудні минулого року справа Новінського теж була не менш гучною та наразі без результативною.

Зазначимо, що зняття недоторканості не призводить до зупинки обов'язків депутата, а наявність кримінальної справи не доводить провину. Ми  живемо в правовій державі, в якій кожній людині гарантована презумпція невинуватості. Відкриття кримінального провадження означає, що відповідними органами розпочата робота. Після порушення справи прокурор направляє її для проводження досудового слідства або дізнання; слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання; після закінчення слідчих дій справу передають до суду; суд призначає справу до розгляду та розглядає по суті. І тільки за рішенням суду, яке набуло законної чинності можна вважати встановленою винуватість або невинуватість людини.

Маркери недоторканих

Подібні маркери свідчать, що  в Україні неефективно діють демократичні канали зв’язку не лише між парламентом і суспільством, а й між парламентськими групами, між політичними партіями та депутатами, обраними за їх списками.

Виходячи з наявної інформації, у справах депутатів, з яких зняли недоторканність, враховуючи таємницю слідства, будемо чекати судових процесів та встановлення істини. Ще раз хочемо звернути увагу, що представлення на зняття депутатської недоторканності – це лише один із процесуальних кроків. Тобто це ще не означає, що депутат винен у чомусь. Тому цих представлень може бути безліч. Головне, щоб із цих шести представлень, жодне не було доведено до суду і жоден не буде покараний. Тоді виникне багато запитань щодо суті цих справ. Чи це був елемент політичної боротьби, «полювання на відьом» чи спосіб бути в інформаційному просторі, на що це наразі і схоже. 

Політтехнолог SIC group Катерина Одарченко та к.ю.н Христина Снісаренко