Путін зрозумів, що йому загрожує небезпека. Чого бояться у Кремлі

Іран і ліванське угруповання «Хезболла», як повідомили ЗМІ, вирішили вивести війська з Півдня Сирії, біля кордону з Ізраїлем. Офіційний Тегеран заперечує цю інформацію. Раніше Москва наголосила, що всі несирійські сили, які перебувають з сирійського боку кордону, повинні покинути ці території. Легко здогадатися, що малися на увазі якраз іранські та ліванські військові.

Виходячи з тактичних міркувань і в результаті реального стану речей, коли іранські озброєння і бази просто знищуються на території Сирії, рішення Ірану вивести війська – вимушене. Іран, безумовно, конкурує з іншими силами за світове панування, але це перестало бути можливим. І я думаю, що Іран, який завжди називав Сполучені Штати «великим сатаною», а Росію – «малим сатаною», переконався, що Росія не готова жертвувати собою заради його гегемоністських прагнень.

Звідси розумне рішення прибрати з Сирії свої щупальця, тому що їх досить ефективно обрубують. Іран саме у зв'язку зі своєю агресивною політикою, підтримкою терористичних угруповань вже став небезпечним і для Росії. Тому Іран рахується з реальністю, а Росія цього разу теж приймає реальність, тому що підтримка Ірану означає конфлікт з Ізраїлем, зі США і з Заходом взагалі.

У ситуації, коли Сполучені Штати планують відновити ембарго, співпраця з Іраном стає просто небезпечною для Росії.

Росія займається в Сирії очевидними політичними і військовими провокаціями, але їхній рівень стримується дуже послідовною позицією США і Заходу взагалі. Тобто для Путіна продовження підтримки Ірану – це шлях вже не до посилення санкцій, а до ембарго. Я думаю, він це розуміє і побоюється такого розвитку подій. Тому що в момент, коли почнуть діяти угоди щодо ембарго відносно Росії, вже ніякі пропагандистські кампанії, ніякі хабарі європейським і американським чиновникам не допоможуть: доведеться забиратися з Сирії та насправді зі світової політики.

Думаю, загравання з Іраном Путін вважає небезпечним для себе, для виживання нинішнього кремлівського режиму. Путін не готовий відмовитися від співпраці з [президентом Сирії Башаром] Асадом, але це, я думаю, тимчасовий стан, і Путін швидко усвідомить, що треба припиняти підтримку цього режиму.

Ймовірність, що Іран стримає свої імперські амбіції в Сирії, дуже висока. У момент, коли допомога Росії припиняється, коли системи протиракетної і протиповітряної оборони не будуть поставлятися Ірану, йому буде нічого робити в Сирії. Схоже, цим рішенням Іран хоче зберегти обличчя і зберегти режим аятол.