Якщо Ляшко не візьме гроші у «Ахметова» і не продасть голоси фракції, партійці повтікають

Оксана Корчинська, яка потрапила до Верховної Ради за списком Ляшка трохи зневажливо ставиться до фракції, ігнорує фракційну позицію, голосує, як сама вважає за потрібне, переймається виключно справами поранених, волонтерів, проблемами фронту, а не справами фракції.

Перед нею та тими патріотами, які не люблять Ляшка і ляшківців, я (абсолютно безкоштовно) хочу кількома тезами захистити цього непересічного політика..

Ляшку й фракції закидають, продажність. Буцім раніше вони годувалися від Льовочкіна, нині від Ахметова й таке інше.

Це всеодно, що закидати м’ясокомбінату те, що він продає свою продукцію. Політика — це бізнес. Якщо ви не робите свою політику, як бізнес, ви ніколи не просунете свою партію не лише до Верховної ради, але навіть до районної.

Очільник парламентської партії змушений повсякчас перебувати у пошуці грошей. Якщо він не візьме гроші в того чи іншого Ахметова, не продасть голоси фракції під час голосування, партійці повтікають, по телевізору не покажуть (ніхто політиків безкоштовно не показує), виборці не виберуть, та й в самого мотивація пропаде, адже бізнесом, в тому числі й політичним, займаються заради багатства, а не заради аскези.

Он партія Свобода спробувала вередувати у виборі спонсорів, і де вона зараз?

Ляшківці все ще зберігають певний сантимент до патріотів. Навіть коли вони підгодовуються у ватника Новінського, всеодно двоє чи троє ляшківських депутатів іноді відвідують суди політв’язнів, беруть когось на поруки, пишуть звернення проти прокурорських. Це чистий альтруїзм. Їм ця діяльність нічого не додає, адже за партію голосує переважно село, якому не цікаві проблеми комбатантів.

Ляшко зробив щонайменше три корисні речі:

• У 2014 році й напочатку 2015 допомагав добровольчим батальйонам.
• Допоміг поховати на Байковому цвинтарі Валерія Курінського (можливо, завдяки цьому Ляшко, залишиться в історії). 
• Провів до Верховної Ради Оксану Корчинську. Це полегшило їй справу координації медицини в АТО.

Такі гордовиті люди, як Оксана Корчинська, підсміюються над манірою Ляшка чмирити підлеглих.
Проте, це в Ляшка не лише від бажання отримати задоволення, але й від технічної необхідності. Йому потрібна у фракції дисципліна й послух. Повагою до підлеглих це не досягається. Якщо підлеглі звикли цілувати штиблети “лідера”, вони слухатимуться й в усьому іншому. Свиту треба принижувати. Парадоксальним чином, люди, які звикли принижуватися перед начальником, зберігають йому вірність.

Політизована громадськість полюбляє пліткувати за нібито гомосексуальність Ляшка. А вам, що до того, браття й сестри?

Якщо це навіть і так (у чому я сумніваюся), то небезпеку становлять лише ті гомосексуалісти, які пишаються своєю хворобою, об’являють її нормою, домагаються права на усиновлення дітей, влаштовують гейпаради.

Ті, хто приховують свою гомосексуальність — не більш гріховні, ніж гетеросексуали. Коротше, кожна “людина ( втому числі й ми з вами) — є бруд, з бруду походить й на бруд перетвориться”.

Ляшко є найкрашим оратором серед українських парламентарів, слідкує за своєю вагою й добре вправляється в залаштункових справах. Гадаю, він довго протримається в політиці, а може ще й стане президентом, якщо цю посаду не встигнуть скасувати.

Йому треба припинити ображатися на Оксану Корчинську, на знак примирення запрпонувати їй очолити фракцію.

Будуть певні мінуси:
вже не даватимуть гроші за голосування, генеральний прокурор внесе подання на позбавлення недоторканості не лише на Лозового, але й на Ляшка, доведеться самому виконувати команди, а не лише роздавати...

натомість будуть і плюси: 
життя набуде справжнього сенсу (в підпіллі), заспокоїться сумління, марнолюбство заміниться на самоповагу.

Висновок:

Ляшко хороший, але може стати ще кращим.