Про дебати, або Чому Кличко схожий на Януковича

Помилкою є відмова Віталія Кличка від теледебатів. «Аргументи» на виправдання такого рішення дуже схожі на ті, які використовував Віктор Янукович, уникаючи свого часу словесної дуелі на президентських виборах з ЮлієюТимошенко.

Ті, хто напоумив чинного міського голову піти на такий крок, дав йому не найкращу пораду. Іміджеві втрати від цього більші, ніж ті, які могли би бути в разі участі в таких дебатах.

Та й чого боятися? Це ж не та ситуація, як у 1960 році, коли завдяки дебатам Джон Кеннеді завдав поразки Річарду Ніксону і став президентом Сполучених Штатів, тому що краще виглядав на його фоні. Дебати по-київськи, якби вони відбулися, навряд чи суттєво вплинули би на остаточний вибір киян у день голосування. Усі прихильники Кличка й так знають, що він не Цицерон, і не чекають від нього красномовства. Та й розрив між Кличком й Березою у другому турі у 276 тис. 283 голоси подолати нереально. Результат їх уже фактично зумовлений.

Звідки ж таких страх перед цими дебатами? Неспортивно якось. Чемпіону світу з боксу так поведінка не личить. Незручно читати заголовки інформаційних повідомлень на кшталт таких: «Кличко злякався публічних дебатів?». У спорті за відмову від поєдинку можуть позбавити чемпіонського звання. А у країнах усталеної демократії, які часто відвідує нинішній столичний голова, уникнення теледебатів з такою мотивацією означало би політичну смерть.

Тож на дебати потрібно було йти. Старанно до них готуватися. У тих же США це робиться ретельно. Враховуються навіть, на перший погляд, дрібниці. Представники учасників напередодні укладають спеціальний меморандум, в якому не лише докладно розписано, як належить поводитися під час дебатів, а й враховано всі деталі процесу трансляції, включно до температури в студії, висоти трибун, вимог до кандидатів не залишати своїх місць і не ходити по подіуму і т. ін. А самі претенденти за деякий час до дебатів проводять серйозні тренування із спаринг-партерами, де відпрацьовують можливі питання, відповіді, репліки, жести, пози, міміку тощо.

Та й в ході цієї дискусії Кличко міг би розповісти киянам про те, на чому він наголошував днями в ефірі «Радио Вести»: «Дискутувати потрібно про конкретні справи, дії та результати. Саме на результатах я і зосереджений… Треба піаритися конкретними справами, зробленими для Києва». Хто ж проти. Ми раді були би послухати про результати, які поки що мало хто бачить, в основному чує лише розмови, а Віталій Володимирович міг би теоретично покласти цим на лопатки свого конкурента, якби йому було би що дійсно реально пред’явити. У чому проблема?

Але не судилося. Найочікуваніша подія цих виборів не відбудеться. Цієї найретінговішої за прогнозами передачі ми не побачимо. Навіщо ж так розчаровувати людей?

Отже усе подальше в цьому процесі буде вже нецікавим й прісним. Тільки не дивуйтеся потім, чому така низька явка.

Виборців треба поважати. Основна мета публічних дебатів скрізь — допомога виборцям отримати достатній обсяг інформації, щоб свідомо брати участь у виборах. Вони також дозволяють претендентам на виборний пост краще розкритися перед виборцями..

Однак хочеться все-таки сподіватися, що теледебати у Києві з часом все ж стануть звичним явищем, і цей вид передвиборної агітації, який виправдовує себе в більшості цивілізованих країн, таки приживеться і в нас.

Источник: Facebook