«Голова имеется у всякого, но не всякому нужна». Про дорожні служби в столиці
Замість звичайних 20-30 хв. на дорогу на вихідні за місто пішло 2,5 години.
Нашим дорожним службам варто частіше згадувати Чехова: «Голова имеется у всякого, но не всякому нужна. По мнению одних, дана для того, чтобы думать, по мнению других — для того, чтобы носить шляпу».
Ось свіжа ситуація. Замість звичайних 20-30 хв. на дорогу на вихідні за місто пішло 2,5 години. Спочатку після 18.00 незвично довга тягучка на Дніпровському узвозі – аварія (автобус і троє авто). Потім ще двоє ДТП на Набережному та Наддніпрянському шосе. Це якось можна списати на погану погоду, знервованість водіїв в кінці робочого тижня, «молодецтво» частини з них, тупе ігнорування правил, коли, як учора, при забороні руху з 17.00 до 20.00 уверх по Дніпровському узвозі, знайшовся один, який проти течії, з включеною «аварійкою» перся таки проти течії. Це вже клініка, що тут вдієш.
Але подальше важко пояснити. Не доїжджаючи Південного мосту рух практично зупинився. Далі по Столичному шосе до повороту в бік Заболотного щільно усіма рядами повзли черепашими темпами майже дві години. Деякі машини закипіли й зупинилися, у когось закінчилося пальне, - створилися додаткові осередки заторів. Вирватися з цього потоку було практично неможливо, ми всі потрапили в полон.
Гадали, що ж там сталося? Може якесь велике зіткнення автомобілів? Усе виявилося набагато прозаїчніше.
Дорожники на дорозі в бік Заболотного і Артмолу затіяли ремонт, зайнявши увесь правий бік дорожнього полотна. А сюди завжди йшов основний трафік фур і авто зі Столичного шосе на Новообухівську і Одеську траси. І все стало. Від Корчуватого перші полоси були геть забиті переважно фурами, що вишикувалися на поворот, для руху прямо на Обухів залишився практично один ряд, де також машини ледь просувалися. Слава боку, нам було прямо, і після цього повороту тут було уже порівняно вільно, а кому довелося повертати в цю сторону, ще мав помучитися.
Треба мати великий розум, щоб додуматися до такого в п’ятницю, в кінці робочого дня, у час, коли йде масове «звільнення Києва». Хтось же планував і організовував ці роботи? Ясна річ, ніхто не спромігся поставити заздалегідь інформаційні щити та попередити водіїв про таку «веселу» перспективу.
ГОЛОВОПЯТСТВО СО ВЗЛОМОМ – так називали подібне Ільф та Петров.
Дорожники колись навчаться включати голову?