Моду на кортежі в українській політиці увів Кучма
У Європі така поведінка вважається моветоном і не сприймається людьми. То може і в цьому нам варто починати дотримуватись європейських неписаних правил?
Читаєш новини: ескорт того, кортеж іншого… Звідки пішла ця повальна «пошесть» на ескорти? Будь-який «прищ» чи новоявлений «нувориш» — і вже с кортежем. Ще на початку 90-х такого собі не дозволяли навіть вищі посадові особи держави. Був доволі скромний за нинішніми мірками супровід лише у Президента.
Усе змінилося з Кучмою – прем’єром. Ні його попередник в Кабміні, ні Голова Верховної Ради ніколи не їздили з такою помпою. Більш того, нерідко наша міська міліція ввечері або вночі зупиняла, як і інші, машину В. Фокіна, або ж І. Плюща, не знаючи, хто їде. Справа в тому, що названі керівники їздили на простих машинах, з простими номерами, без будь-якого супроводу. Ескортів керівники Кабміну і Верховної Ради і тим паче чиновники нижчого рангу не заводили. Так ось, зупинить міліціонер машину, а іменитий пасажир сидить собі тихенько, не втручається. Хіба що (а я це знаю) іноді на наступний день не від «самого», а від наближених міністру внутрішніх справ «дістається» ... Таке, звичайно, бувало ...
А коли в прем'єрське крісло сів Л. Д. Кучма, в Кабміні наче з ланцюга зірвалися ... Навіть у тодішнього Президента не було такого шику. Відразу у прем'єра з'явився ескорт з трьох-чотирьох машин, шалена охорона ... З'явилися всі атрибути, які потім разом з Кучмою-Президентом перекочували в президентську адміністрацію. І пішло – поїхало по країні. Кожен керівник подрібніше прагнув «відповідати», не відставали й бізнесмени.
Хто постійно за кермом машини, знає, що його може в будь-який момент притиснути до бровки (або підрізати безкарно, з повним ігноруванням загрози створення аварійної ситуації) якийсь черговий кортеж чиновника, або іншої «солідної» на її власне розуміння людини, які відчувають себе справжніми «господарями» життя і взяли за моду пересуватися тільки «зчіпками».
Психологію таких осіб описав Борис Акунін: «Ехать к царю на совет вельможе … полагалось с честью, то есть с подобающим эскортом и с превеликим шумом, иначе зазорно. …Запрягли в нее аж десять лошадей – на большей… упряжке (12) ездил лишь государь. Спереди и сзади выстроились пешие и конные слуги, зазвенели саблями, защелкали кнутами, загорланили «Пади! Пади!» - это чтобы прохожие расступились и шапки снимали».
У Європі така поведінка вважається моветоном і не сприймається людьми. То може і в цьому нам варто починати дотримуватись європейських неписаних правил?