Європа готується до можливого протистояння з РФ
Погрози і диверсії Москви в країнах ЄС та НАТО як індикатор успішності розвитку європейських військових спроможностей
На тлі заяв президента США Дональда Трампа про прагнення Путіна до миру і відсутність у Москви будь-яких планів щодо нападу на Європу, Європа все серйозніше думає про посилення своєї безпеки і оборони як на інституційному, так і на суто практичному рівні.
Під час щорічної доповіді про «Стан союзу» на засіданні Європарламенту президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила на зростанні загроз для безпеки ЄС з боку РФ та на тому, що гібридна війна, яку Росія веде проти Євросоюзу, стає «все менше і менше гібридною».
Тому Єврокомісія планує запропонувати нову Європейську стратегію безпеки. За словами фон дер Ляєн, необхідно визначитися, як реагувати на певні «інциденти», які не сягають рівня збройної агресії, але загрожують національній безпеці європейських країн. На її думку, ЄС потрібен власний механізм, аналогічний ст.4 Вашингтонського договору. На часі також перейти від дискусій щодо лідерського безпекового формату, спільного з Канадою, Норвегією, Україною і Великою Британією, до формування Європейської Ради безпеки.
Зупинилася президентка ЄК і на деяких практичних кроках. Зокрема анонсовано створення нового Європейського інструменту для забезпечення стратегічних спроможностей, який буде повністю узгоджений з НАТО. Проводиться активна робота з розбудови ефективної системи ППО/ПРО. У зв’язку з цим фон дер Ляєн згадала про спільний з Україною проєкт «Фрея», який має стати першим кроком у цьому напрямку.
Для посилення тиску на РФ ЄС також планує посилення санкцій, у т.ч. вдосконалення механізмів їх імплементації.
Активна робота здійснюється і в столицях.
Про практичні приготування з протидії російській агресії країн Балтії давно відомо. Про це свідчать їх значні оборонні бюджети, які у відсотковому вимірі не лише обганяють видатки інших країн-членів, а й ідуть попереду узгоджених в рамках НАТО зобов’язань.
Не відстає й Польща. За словами Міністра закордонних справ Радослава Сікорського, Варшава витрачає на прямі оборонні потреби 50 мільярдів доларів на рік. А якщо врахувати супутні витрати, то ще більше. У Польщі більше танків і боєготових бригад, ніж у Німеччини, Франції та Великої Британії разом узятих.
Фінляндія дозволила ввезення, транзит та зберігання ядерної зброї в рамках інтеграції до оборонної системи НАТО. Литва може внести зміни до Конституції, щоб дозволити розміщення ядерної зброї на своїй території. Естонія веде переговори з Францією про приєднання до ініціативи з посиленого ядерного стримування, наголошуючи на відсутності будь-яких правових перешкод для розміщення ядерних боєзарядів на своїй території.
Більш ніж серйозно підходить до посилення своїх військових спроможностей Берлін. У квітні Бундесвер ухвалив першу комплексну військову стратегію, яка прямо визначає Росію головною загрозою безпеки Європи. Її метою є перетворити Бундесвер на найсильнішу конвенційну армію Європи, здатну забезпечити ефективне стримування та оборону, і не лише для Німеччини.
Німеччина стала найбільшим національним донором допомоги Україні, у т.ч. військової, активним партнером у збройових проєктах.
У Литві розгортається повноцінна бригада Бундесверу для захисту східного флангу НАТО, яка налічуватиме 4800 військовослужбовців і 200 цивільних співробітників. У зв’язку з нестачею добровольців, Берлін починає відправляти до Литви навіть певну частку військових у примусовому порядку.
З метою посилення своєї армії німецька влада розглядає можливість повернення найближчим часом до обов'язкового призову.
Румунія схвалила план оснащення Збройних сил на 2027–2036 роки та затвердила Програму трансформації, розвитку і оснащення румунської армії до 2044 року.
Уряд Енді Бернема продовжує реалізацію масштабної оборонної реформи Великої Британії та інвестиційної програми, яка базується на досвіді війни в Україні.
На США, у разі критичної загрози, і не лише ядерного характеру, європейські держави все ще, хоча б частково, розраховують. Військово-технічну співпрацю з Вашингтоном підтримують.
Однак, паралельно йде активний процес нарощування власних європейських військових спроможностей. Про його потенціал свідчать не лише офіційні доповіді і звіти, а й чутлива, а іноді й бурхлива реакція Москви, яка виплескується не лише у словесні погрози, а й у конкретні провокації і диверсії на території НАТО.