Кошмар на Гаїті. Навіщо туди посилати миротворців?
Радбез ООН санкціонував відправлення міжнародних військ на Гаїті
Рідкісний випадок, коли в РБ ООН щось вийшло узгодити і проголосувати. Росія і КНР утрималися, тим самим давши добро миротворчій місії, яка має, за ідеєю, стабілізувати ситуацію на острові.
Буде цікавий заміс. У широкому розумінні: як політичний, так і збройний.
Гаїті вже кілька років поспіль кошмарять десятки великих банд, які заповнили безпековий вакуум після розпуску армії 1995 року, невдачі місії ООН 2004-2017, кількох страшних природних катаклізмів у 2010-х, краху державних інституцій у 2019-2021 і вбивства президента 2021-го.
Минулого року кількість зафіксованих убивств на вулицях столиці підійшла до 1 500, а викрадень – до 1 000. Цього року вже 3 000 убитих і майже 4 000 викрадених людей. Понад 200 000 мешканців столиці залишили свої домівки, бо жити в Порт-о-Пренсі неможливо. І це в умовах, коли з 11-мільйонного населення понад 4 млн страждають від недоїдання, 60% не мають постійного доступу до питної води і понад 40% живуть за межею бідності.
Місяць тому лідер коаліції дев'яти банд G9, кримінальний авторитет і колишній поліцейський Джиммі Шерізьє закликав їх об'єднатися і повалити центральну владу. Яка, до речі, нелегітимна і токсична в очах громадян, і, по суті, не керує країною, оскільки прем'єр-міністра Аріеля Анрі не обирали, і навіть вважають причетним до вбивства президента 2 роки тому.
Цілий рік зовнішні гравці думали, як допомогти Гаїті, але при цьому не втягнутися в якусь чергову нескінченну війну на кшталт Сомалі або Афганістану. США відмовилися відправляти свої війська, Канада теж.
У підсумку зійшлися на тому, що миротворців ООН очолить Кенія, а з ними ще поїдуть військові Ямайки, Багамських островів і Антигуа, і може ще кілька країн-добровольців. Штати просто виділять $100 млн на цю місію, може ще хтось скинеться. Миротворцям дозволять застосовувати військову силу для придушення банд.
Що з цього вийде – незрозуміло. Але буде цікаво поспостерігати. Для міжнародного співтовариства це черговий тест на здатність вирішувати кризи, які вже дійшли до ручки, а для ООН – рідкісний випадок організувати повноцінну миротворчу операцію із застосуванням зброї та організацією виборів у країні, охопленій хаосом.